Багатьом знайома така ситуація: «Коли ми почали зустрічатися, мій чоловік був такий уважний, дбайливий, часто дарував мені квіти, весь час старався мене чим-небудь порадувати. Я була така щаслива! Але після весілля все змінилося. Тепер він дарує подарунки тільки на великі свята - Різдво, день Ангела. А в інші дні йому і в голову не прийде зробити мені приємне». Такі скарги можна почути від багатьох дружин, що переживають, що чоловіки, здається, не люблять їх так, як раніше. Чоловіки ж, у свою чергу, вважають, що до них відносяться несправедливо. Їм теж є на що поскаржитися: «На початку наших відносин дружина була такою покірною, такою люблячою, вдячною, а зараз вона стала вимогливою, примхливою і образливою».Психологи часто стикаються з такою проблемою і прагнуть знайти їй пояснення. Дійсно, адже таке трапляється не в одній і не в двох сім'ях, а майже скрізь! Можливо, саме тому про цю проблему так багато пишуть психологи. На думку фахівців витоки подібних двосторонніх звинувачень легко з'ясувати, якщо взяти до уваги різні принципи оцінки у чоловіків і жінок.
Наприклад, американський психолог Дж. Грій говорить про те, що чоловік і дружина постійно ставлять собі і один одному «оцінки», але вся складність в тому, що сама система постановки оцінок особлива у кожної статі. Чоловік вважає, що, коли він оплачує сімейну поїздку на курорт чи купує дружині золоту прикрасу на свято, він записує в свій актив багато балів. В той же час він вважає, що незначні, з його точки зору, знаки уваги (наприклад, відкрити дружині дверцята машини, подарувати недорогий букетик квітів без приводу чи просто ніжно обійняти) не принесуть йому багато балів. Таким чином, чоловік робить висновок, що йому треба зосередити свої зусилля на чомусь грунтовному. Він повністю занурюється в роботу, прагне заробити більше грошей, на які потім можна буде купити улюбленій дружині дорогий і красивий подарунок. Та і просто він упевнений, що зарплата, яку він приносить, дає йому, скажімо, тридцять балів. Коли ж цей чоловік отримує підвищення по службі чи відкриває свою власну фірму і його дохід збільшується вдвічі, він записує на свій рахунок вже шістдесят балів. Він і не здогадується, що його дружина, незалежно від ціни подарунка або розміру зарплати, кожного разу зараховує йому всього один бал.
Виявляється, у жінок інша система оцінювання. Для жінки важливі всі прояви турботи і уваги, незалежно від їх значущості. Вона однаково радіє і маленькій шоколадці, і красивій троянді, і золотій прикрасі, і зарплаті, що віддає чоловік, - і за все це нараховує по одному балу. Щоб відчувати себе коханими, жінкам потрібно отримувати багато знаків уваги. Їх не можуть задовольнити один або два прояви любові, незалежно від їх значущості. І якщо чоловік не бере до уваги цієї жіночої особливості, то жінка починає відчувати себе недостатньо коханою і, бажаючи звернути на себе увагу чоловіка, стає вимогливою і починає відстоювати свої права.
Який же вихід пропонує нам психологія? Тільки один - відкрити один одному таємниці свого серця і пояснити своїй половинці, як ми насправді оцінюємо ті чи інші подарунки і знаки уваги. «Щоб прожити в злагоді, подружжя повинно, перш за все, покласти в основу життя любов - ту дорогоцінну любов, яка полягає в духовному благородстві, в жертовності, а не любов помилкову, мирську, плотську. Якщо є любов, то одна людина завжди ставить себе на місце іншої, розуміє її», - каже афонський старець Паїсій. На сімейній раді треба постаратися знайти мудрий компроміс, який допомагав би сім'ї зберігати теплі відносини.
Роздумуючи про роздробленість сучасної сім'ї і про безрадісність спільного життя у багатьох сімей, митрополит Антоній Сурозький вбачає причину такого плачевного явища в тому, що ідеал шлюбу, що колись існував, зараз став для людей незрозумілим.
«Шлюб - диво на землі, - говорить в одній зі своїх бесід митрополит Антоній . - В світі, де все роз'єднане, шлюб - місце, де дві люди, завдяки тому, що вони один одного полюбили, стають єдиними, місце, де ворожнеча закінчується, де починається єдине життя».
Один чоловік запитав старця Паїсія: «Геронда, що найбільше єднає чоловіка з дружиною?» - «Відданість», - відповів старець. - «Одна людина любить іншу за те, що та їй дарує. Дружина дарує чоловікові довіру, відданість, послух. Чоловік дає дружині упевненість в тому, що вона знаходиться під його покровом, захистом».
Якщо для чоловіка головне - проявляти постійність в своєму бажанні порадувати дружину, то жінці потрібно приймати ці знаки уваги з вдячністю. Усмішка дружини і слова вдячності дають чоловікові зрозуміти, що йому поставили гарну оцінку. Діяльність чоловіка стимулюють схвалення і підтримка. Йому необхідно відчувати, що його зусилля виявилися успішними. Але якщо чоловік побачить, що все зроблене ним приймається як належне, він відмовиться від своїх старань. Дружина обов'язково повинна показувати чоловікові, що цінує все, що він для неї робить. Зустрічаючи схвалення і підтримку, чоловік поступово почне вважати однаково важливими як «дрібниці», так і «вагомі» прояви уваги і любові.
Дмитро Леонтьєв, доктор психологічних наук, професор МДУ ім. М. Ломоносова, пише в одній зі своїх статей: «Насправді разом з подарунком ми даруємо свій емоційний стан, настрій, які визначаються багатьма чинниками: і самою річчю, і настроєм адресата, і відносинами між нами, і - не в останню чергу - самим процесом дарування. Це добре видно на прикладі квітів: швидше за все, вони швидко пов'януть, але подаровані з їх допомогою відчуття збережуться довше. Проте результат не гарантований: потрібні щирість і психологічна чуйність, щоб відчуття дійшли до адресата разом з подарунком, а не загубилися по дорозі. Варто ще пам'ятати, що будь-який подарунок, зроблений від душі, приносить радість тому, хто дарує, не меншу, ніж тому, хто отримує. Ніщо не викликає у нас таку радість і душевний підйом, як щось зроблене для інших. Багато людей це знає, у інших - є шанс випробувати. Отже, подарунок має подвійний зміст. Для того, хто дарує, це переживання своєї потрібності, здатності змінити світ. Для того, хто отримує - знак уваги, носій відчуття. І для обох - підтвердження свого буття, своєї невипадковості в цьому світі».
Тетяна Тарабріна
АМВОН
