Важко переоцінити значення сім’ ї у житті кожної людини. У більшості людей з сім’єю пов’язане все їх життя. Спочатку вони живуть у сім’ ї, в якій народилися, згодом – у тій, що створили після одруження, а багато хто – і в родині своїх дорослих дітей.
Хотілося б звернути увагу на найпершу із цих сімей, підкреслити її особливість, адже саме в ній людина отримує перші уроки виховання, окреслюється її характер та світогляд.
У формуванні повноцінної особистості велику роль відіграють найрідніші люди - батьки. З перших хвилин життя малюк починає відчувати любов тата й мами чи порожнечу, коли цієї любові бракує. Вже починаючи із цього моменту закладаються перші підвалини щастя новонародженої крихітки у подальшому житті.
Від кожного вчинку обох батьків залежить подальша доля їхньої дитини. Наприклад, для того, щоб у дитини розвинулась правильна самооцінка, їй потрібно відчути себе важливою. Почуття надійності й довіри необхідні, щоб у неї розвинулась достатня впевненість у собі. Якщо цю потребу в надійності не задовольнити, дитина стає невпевненою і боязкою. Пізніше вона може підпасти під поганий вплив.
Не менш важлива для неї і дисципліна. Коли не буде чітких меж поводження, вона почуватиметься невпевнено, робитиме помилки, суть яких так і не зможе до кінця зрозуміти.
Також у сім’ ї повинна прищеплюватись дитині любов до Бога. Саме в сім’ ї, в цій колисці, де формуються людські душі, дитина має дізнатися про Бога, зрозуміти, хто вона є і як їй потрібно жити. Відповідальність за духовне виховання дітей лежить насамперед на батьках.
Проте найголовніше, що дитина має отримати в сім’ ї і пронести через усе життя – це любов. Коли дитина відчуває, що її люблять, вона відповідає на любов взаємністю й вчиться любити. Любов – це ключ, яким можна відкрити серце дитини. Щоб виразити свою любов дитині, потрібно приділяти більше часу спілкуванню з нею, говорити лагідні слова. У кожної дитини є щось своє, гідне похвали. Чим більше дитину хвалять, тим більше вона намагається догодити. Будь-які позитивні дії, як підбадьорення або подяка, допомагають дитині більше, ніж негативні: глузування, іронія або погроза.
Особливо важливо для кожної дитини – отримати любов від обох батьків, адже дитина обох їх однаково любить, потребує однаково уваги від кожного з них.
Завжди приємно спостерігати, як, наприклад, по осінньому парку йде дитя і тримає за руки тата і маму. Дивишся в його веселі оченята і віриш в те, що він виросте щасливою людиною і зуміє передати цю любов своїм дітям.
Анастасія Кравчук
газета "ВІРУЮ"
Хотілося б звернути увагу на найпершу із цих сімей, підкреслити її особливість, адже саме в ній людина отримує перші уроки виховання, окреслюється її характер та світогляд.
У формуванні повноцінної особистості велику роль відіграють найрідніші люди - батьки. З перших хвилин життя малюк починає відчувати любов тата й мами чи порожнечу, коли цієї любові бракує. Вже починаючи із цього моменту закладаються перші підвалини щастя новонародженої крихітки у подальшому житті.
Від кожного вчинку обох батьків залежить подальша доля їхньої дитини. Наприклад, для того, щоб у дитини розвинулась правильна самооцінка, їй потрібно відчути себе важливою. Почуття надійності й довіри необхідні, щоб у неї розвинулась достатня впевненість у собі. Якщо цю потребу в надійності не задовольнити, дитина стає невпевненою і боязкою. Пізніше вона може підпасти під поганий вплив.
Не менш важлива для неї і дисципліна. Коли не буде чітких меж поводження, вона почуватиметься невпевнено, робитиме помилки, суть яких так і не зможе до кінця зрозуміти.
Також у сім’ ї повинна прищеплюватись дитині любов до Бога. Саме в сім’ ї, в цій колисці, де формуються людські душі, дитина має дізнатися про Бога, зрозуміти, хто вона є і як їй потрібно жити. Відповідальність за духовне виховання дітей лежить насамперед на батьках.
Проте найголовніше, що дитина має отримати в сім’ ї і пронести через усе життя – це любов. Коли дитина відчуває, що її люблять, вона відповідає на любов взаємністю й вчиться любити. Любов – це ключ, яким можна відкрити серце дитини. Щоб виразити свою любов дитині, потрібно приділяти більше часу спілкуванню з нею, говорити лагідні слова. У кожної дитини є щось своє, гідне похвали. Чим більше дитину хвалять, тим більше вона намагається догодити. Будь-які позитивні дії, як підбадьорення або подяка, допомагають дитині більше, ніж негативні: глузування, іронія або погроза.
Особливо важливо для кожної дитини – отримати любов від обох батьків, адже дитина обох їх однаково любить, потребує однаково уваги від кожного з них.
Завжди приємно спостерігати, як, наприклад, по осінньому парку йде дитя і тримає за руки тата і маму. Дивишся в його веселі оченята і віриш в те, що він виросте щасливою людиною і зуміє передати цю любов своїм дітям.
Анастасія Кравчук
газета "ВІРУЮ"
