По мудрості Своїй Господь знає, за які гріхи які терпіння треба понести. Людина не може сама визначити собі міру терпіння. Вона просто має прийняти ті терпіння, які Господь їй посилає: чи будуть це обставини життя, чи хвороби, чи інші терпіння, які попускає Сам Господь.Мати, яка усвідомлює свої відносини з Богом, терпіння при пологах приймає як засіб її особистого спасіння і спасіння її дитини, вона готова прийняти їх, покірно приймає їх зі смиренням і цим самим притягує до себе благодать Божу, яка допомагає їй та її дитині.
У старозавітні часи кожне народження дитини було надією на народження Спасителя, і тому всяка дитина, особливо чоловічого роду, була по-особливому бажаною і улюбленою. У новозавітній час, коли Спаситель уже народився, всяка народжена дитина є, за великим рахунком, надією на виправлення всякого роду.
Розділяють три наступні моменти любові до дитини:
1. Звичайна батьківська любов до дитини, яка закладена в природу кожної людини Богом.
2. Виконання заповіді Божої: "Люби ближнього свого", а хто є ближчим від рідної дитини?
3. Надія на те, що ця дитина стане не тільки годувальником на старість, але і засобом виправлення і духовного зцілення батьків.
Діти за гріхи батьків несуть ті, чи інші терпіння. Покірне несення цих терпінь і є справою відкуплення батьківських гріхів. Тому для батьків важливий ще один момент - їх спасіння. Справа в тому, що при вихованні дитини, якою б вона не народилася, терплячи її, змиряючись із її різними звичками і проявами добра чи зла, своїм спілкуванням із нею, батьки теж рятують свою душу.
Віруюча людина все здійснює з благословення Божого, значить, при Його освячуючій участі, з допомогою дії благодаті Духа Святого. Тому вона своєю вірою перебуває з Богом.
Взято з книги Акафіст Пресвятій Богородиці заради Її чудотворної ікони "Помічниця в пологах". Глибока: Благодатний Вогонь, 2009 р.
