Асфіксія любові

Дитина є душевною, вона потребує тепла і любові, а якщо цього не отримує, то у фізіологічному процесі починаються збої. У одному випадку це відбивається на обмінних процесах дихання і дитя починає фізично задихатися. Хоча його і годує материнська кров, мати дихає нормально і кисню у крові досить, але тим не менше, із причини браку любові, немовля починає фізично задихатися, тому починає перевертатися і, в крайніх випадках, обвивається своєю пуповиною. Починається кисневе голодування. Дитя пробує звернути на себе увагу, і робить це душевно. Переважно нелюблячі люди черстві, вони не чують тих тонких порухів дитячої душі. Тоді, не достукавшись душею (кричати воно ще не може), малюк починає домагатися уваги тілесно.

Він упирається ніжками, кулачками, перевертається, обмотується пуповиною, задихається, перевертається головою. Як результат цього переживання, дитя народжується в передсмертному стані, з глибокою асфіксією, що відразу відбивається на розвитку мозку. Брак кисню дає недостатній розвиток мозку, брак батьківської любові в кінцевому результаті може призвести до кризи дитячої душі. Це може виявитися в тому, що дитя настільки впадає у розпач, що совість у ньому закривається, його запечатує розпач, заглушаючи совість. Діти з асфіксією переважно мають якісь фізіологічні і психологічні недоліки.

Приблизно дві третіх із них мають запечатану совість. В чому це виявляється? У нахилі до злочинів, у різних проявах самодогоджання, особистих прихотей, які вони стараються реалізувати, не рахуючись ні з ким. Божий поклик залишається ними не почутим.

Більшість таких дітей не можуть відізватися навіть на явний Божий поклик до воцерковлення, не можуть утриматись у церковному житті. Поклики до церковного життя, які Господь іноді подає таким дітям, кличуть їх до церкви і вони входять туди на певний час. Але далі благодать повинна засвоїтися дитиною, а засвоїти її може тільки дух дитини, тобто її совість. А совість поки закрита, заглушена, - в результаті благодать не засвоюється, відвертається і дитина знову відходить у гріховність.

Там, де черствість і жорстокість серця існують в натурі і характері дитини за батьківські гріхи, там моральна глухота приводить до жорстокості. Одні діти, переживши цю трагедію, стають чутливими до всякої хворобливості навколишніх, а інші - навпаки, стають жорстокими і злими. Такі діти, в більшості, стають професійними злочинцями. Інші діти, що пережили меншу озлобленість, ідуть по життю із деякою жорстокістю до людей, що їх оточують.

Взято з книги Акафіст Пресвятій Богородиці заради Її чудотворної ікони "Помічниця в пологах". Глибока: Благодатний Вогонь, 2009 р.