Сім публікацій про стосунки, які необхідно прочитати кожному.

Збережіть собі посилання і читайте по одній статті в день.

Обов'язково застосуйте отримані знання одразу після прочитання.
З Богом :)

Жінки мають зрозуміти, що діти не їхня власність. Вони не мають права поводитись з ними, як захочуть. Адже життя немовляті в утробі матері дає Бог. І жінки - це той засіб або знаряддя, через яке Бог саме для Себе творить людину. Творить її, щоб вона прожила земне життя згідно Його задуму про порятунок людини. Кінцева мета цього задуму - долучити кожну людину до повноти блаженства у вічності. Адже Бог - це істинний Батько людини, Отець Небесний, Який ніколи не залишить Своїх чад в біді, ніколи не зрадить. «Навіть якщо і мати тебе залишить, Я не залишу тебе», - говорить Бог. І ось люди, не боячись відплати, піднімають руку на чад Божих.

Але не даремні муки і страждання немовлят. Вони мученики за Христа - Творця свого. «Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше вас зненавидів», - говорить Господь Ісус Христос. У звичайному житті діти мимоволі спонукають дорослих до самопожертви (турбота і виховання дітей), як є у заповіді Христовій. Але світ не хоче цю заповідь виконувати, він хоче жити в своє задоволення. І тому світ ненавидить і вбиває дітей, що заважають йому в досягненні цієї мети. Христа розіп'яли за те, що Він викривав помилковий спосіб життя людей і заважав жити по-старому. Так і жінки розпинають своїх немовлят, щоб жити, не змінюючи свого звичного укладу життя, віддаючи перевагу егоїзму.

Сучасна наука повністю згідна з Церквою. Від імені всіх чесних вчених відомий французький професор, фахівець в галузі клітинної генетики Паризького університету Ієронім Лежен каже: «Як всі вчені, які неупереджено спостерігають біологічні явища, я вважаю, що людська істота починає своє життя з моменту запліднення. А це означає, що навмисне знищення зародка будь-якого віку рівнозначне вбивству... Початок життя людської істоти відноситься до моменту зачаття. З цього моменту ця істота є унікальною». До речі, в Японії багато людей в паспортах замість дати свого народження ставлять час свого зачаття. А в Православної Церкві є два свята, присвячені Зачаттю Пресвятої Богородиці (22 грудня) і святого Іоана Предтечі (6 жовтня).

Багато людей журяться, що росли вони в сім'ї одні. І як їм завжди хотілося мати поруч близького друга - брата чи сестру! Але що поробиш - їх убили батьки. Адже над багатьма з нас висів дамоклів меч - ніж гінеколога. Але нам пощастило, і не пощастило нашим братам і сестрам, з якими нам так хотілося розділити радість дару життя. Які б вони були? Нам не дали їх впізнати. Адже немає людей однакових, кожна людина унікальна і неповторна. А можливо вони були б кращі за нас і, народившись, змінили б людське суспільство, покращили б його морально. І не було б зараз такого хаосу на планеті. Але, напевне, кращих якраз і вбивають, а народжуються майбутні дітовбивці.

Найгірше, що люди до цього звикли. Звикли до вбивства тих, кого ми називаємо «квітами життя», чий захист лицемірно проголошуємо 1 червня. Знаючи про те, що кожен день певна кількість малюків не побачили білий світ, ми продовжуємо, ніби нічого не сталося, радіти життю, смачно їсти і пити, шукати задоволень і бажати собі щастя. А ці жінки, що позбавились від своїх дітей, як від тяжкого тягаря, як вони можуть після такого злодіяння спокійно спати, продовжувати жити звичайним життям, посміхатися, чомусь радіти?! Чи не життям насолоджуватися вони повинні, а до кінця днів своїх каятися і плакати, днювати і ночувати в храмі, змінити повсякденний одяг на траур. Але цього ми не побачимо. Тому що немовлятам не дали народитися якраз через те, щоб вони не заважали безтурботно веселитися і досхочу «гуляти».

А скільки відомо випадків, коли діти вмирають раніше батьків і часто зовсім небагато проживши на землі. Вбиваючи в утробі дітей, батьки-вбивці позбавляються і тих дітей, яким вони дали життя. Дійсно, чим вбиті діти гірше тих що народилися? А це не покарання, коли, убивши дитя і залишившись на все життя бездітною, жінка позбавляється допомоги і турботи в старості? Їй нема кому навіть подати склянку води! Всі праці та заощадження дістаються племінникам, а не рідним дітям. Розбиті родини, покалічені долі, непокірні діти - все це наслідки абортів.
Звичайне виправдання жінок-убивць в тому, що вони не хочуть плодити злидні. Дуже дивний вибір! Краще бути вбивцею рідного дитяти, чим поділитися з ним життям, пожертвувавши своїм комфортом? Чомусь цим жінкам не приходить в голову вбивати волоцюх та безхатченків, яких так багато у наш час. Напевно, їм більше шкода їх, ніж своїх ненароджених дітей.

Кардинал Вишинський звертався (під час Другої світової війни,- прим. редактора) до своїх співвітчизників: «Ми - могильники, бо дозволили знову запрацювати в нашій країні крематорію. Сьогодні в одній з лікарень Польщі існує піч, де спалюються тіла дітей, що ще не встигли народитися. Давайте припинимо говорити про тисячі загиблих від рук ворогів, бо число убієнних нами останнім часом перевищує в багато разів число жертв концтаборів».