Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії
    Історія Благовіщення Пресвятої Діви Марії Про свято Благовіщення…
  • Неділя 2-га Великого посту
    Євангельське читання Проповідь патріарха Філарета Проповідь…
  • ТИЖНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ
    У другу неділю Великого посту звершується пам'ять св. Григорія…
  • Сценарій вертепу "Божі пастушки"
    Дійові особи: 4 Пастушки, і Ангел. (Пастушки й Ангел входять на…
  • Преподобний Порфирій Кавсокалівіт
    Житіє старця Чудеса святого Цитати та поради преподобного (частина…
  • Популярне
  • Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії
    Історія Благовіщення Пресвятої Діви Марії Про свято Благовіщення…
  • Опитування
    Коли Ти святкуєш Жіночий день?
    у Неділю жінок-мироносиць
    8 березня
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Квітень 2019    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
     
    Квітень 2019 (1)
    Березень 2019 (2)
    Грудень 2018 (2)
    Листопад 2018 (1)
    Жовтень 2018 (1)
    Серпень 2018 (1)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Дітей стратити не можна помилувати - 4



    Читати третю частину
    Дітей стратити не можна помилувати - 4Найгірше, що люди до цього звикли. Звикли до вбивства тих, кого ми називаємо «квітами життя», чий захист лицемірно проголошуємо 1 червня. Знаючи про те, що кожен день певна кількість малюків не побачили білий світ, ми продовжуємо, ніби нічого не сталося, радіти життю, смачно їсти і пити, шукати задоволень і бажати собі щастя. А ці жінки, що позбавились від своїх дітей, як від тяжкого тягаря, як вони можуть після такого злодіяння спокійно спати, продовжувати жити звичайним життям, посміхатися, чомусь радіти?! Чи не життям насолоджуватися вони повинні, а до кінця днів своїх каятися і плакати, днювати і ночувати в храмі, змінити повсякденний одяг на траур. Але цього ми не побачимо. Тому що немовлятам не дали народитися якраз через те, щоб вони не заважали безтурботно веселитися і досхочу «гуляти».

    Воістину, благополуччя сучасного суспільства твориться на мільйонах знищених в утробі життів немовлят, воно просякнуте їх кров'ю. Багато того, що так подобається людям у їхньому житті, вони відняли у вбитих ними дітей, не забажавши поділитися з ними дивовижним даром життя. Всі ті чисті радості і задоволення, якими люди наповнюють своє життя, - це те, що не вдалося скуштувати загиблим малюкам. Бог хоче дати, а люди не дозволяють! І після цього ми ще вимагаємо для себе якоїсь справедливості! Немає правди серед людей.

    Але не можна звикнути до безперервної різні ні в чому не винних дітей. Звикли ті люди, у яких совість померла в страшних муках. Що вже говорити про те, як ми швидко звикли до такого незнайомого для нас в недалекому минулому явищі, як замовні вбивства. Можливо, Бог бо і попустив їм бути в нашому суспільстві, що вбити сучасній людині навіть дитини (і, напевно, в першу чергу, дитини) нічого не коштує?! Та й схема замовних вбивств нічим не відрізняється від того, як жінки вбивають своїх дітей. Мати - той же замовник, виконавець-кілер - лікар-гінеколог. Мотив - дитина перейшла дорогу, свободу пересувань. Відмінність тільки в тому, що тих кілерів і замовників убивств закон переслідує, а вбивць немовлят покриває.

    Адже серед тих жінок є і серійні вбивці, на рахунку яких по 14 і більше абортів. Це просто якісь машини смерті. Вражає і те, що кілька поколінь беруть участь в цих жертвоприношеннях сатані. Дивишся, як бабуся приводить в абортарій внучку, куди раніше приводила свою дочку і де робила аборти сама, - страшна реальність, яку не хочуть помічати і яка багатьох влаштовує.

    І хто всі ці люди: матері, гінекологи-акушери, що творять насильство над безпорадними немовлятами? Вони всі в минулому самі - безпорадні немовлята, перший притулок яких - черево матері. І, напевно, над їхньою долею теж ламали голови матір з батьком: «залишити або... ні?» І залишили, дали життя ціною найчастіше життям їх не народжених братів і сестер. І не цінують вони цієї жертви, ображають пам'ять своїх убитих братів і сестер тим, що вбивають їм подібних немовлят, повторюючи чорні справи своїх батьків. Де та подяка Богові за врятоване життя? Тебе не вбили, так і ти не вбивай. Не можна побудувати своє щастя на нещасті інших, тим більше на вбивстві своїх дітей. Навпаки, скоєне зло повернеться до вбивці бумерангом великих руйнувань і незворотніх наслідків.

    ПРОДОВЖЕННЯ

    Переклала українською Катерина Тимик,
    Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Вконтакті
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів.

    Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка ВКонтакті - дозволяє опублікувати відгук через vk.com
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com