Дітей стратити не можна помилувати - 5

Багато людей журяться, що росли вони в сім'ї одні. І як їм завжди хотілося мати поруч близького друга - брата чи сестру! Але що поробиш - їх убили батьки. Адже над багатьма з нас висів дамоклів меч - ніж гінеколога. Але нам пощастило, і не пощастило нашим братам і сестрам, з якими нам так хотілося розділити радість дару життя. Які б вони були? Нам не дали їх впізнати. Адже немає людей однакових, кожна людина унікальна і неповторна. А можливо вони були б кращі за нас і, народившись, змінили б людське суспільство, покращили б його морально. І не було б зараз такого хаосу на планеті. Але, напевне, кращих якраз і вбивають, а народжуються майбутні дітовбивці.

Масові аборти відбуваються з такою легкістю, тому що дитину в утробі матері не хочуть вважати людиною, називають як завгодно, тільки не людиною. Адже за вбивство людини переслідує Кримінальний Кодекс. Якийсь дивний стан речей. Варто тільки немовляті вийти за межі материнського лона, і він уже громадянин світу, на захист якого стає закон. А головне, він сподобляється великої честі називатися людиною.

Але поки немовля ще не народилось, для багатьох воно ще не людина і з ним можна поступати як завгодно, хоч вбити. І вбивають, коли дитинка не вигідна і не бажана. Якщо ж дитина бажана, то з перших моментів вагітності жінки для батьків вона повноцінна людина. Хоча вона ще не народилась, з нею розмовляють, вже придумали ім'я, готові одяг та іграшки. Дивина, назва якої - лицемірство.

Якщо ти бажаний, то ти людина, якщо ж ні - то ти шматок плоті так як і апендикс, частина тіла матері, яку вона нібито має право знищити. Популярна брехня, породжена невіглаством і лицемірством і спростовувана наукою, та й самою Істиною. Якщо вірити цій брехні, то тоді паразитів і мікробів, що живуть в нашому тілі і живляться від нього, потрібно визнати за частину нашого тіла. Зародок не є частиною тіла матері, тому що перебуває в ньому тимчасово і стає потім самостійною істотою, незалежною від тіла, що породило його.

А що сказати про 5-7-місячних немовлят, що народилися передчасно і вижили завдяки досягненням сучасної медицини? Адже для дітовбивць вони не люди, а шматок плоті, який якраз на такому терміні часто знищують. Лише якийсь загадковий шматок плоті, адже, з науки, «при вагітності терміном 10 тижнів (70 днів) ще не народжена дитина володіє всіма тими характеристиками, які є у дітей після їх народження».

Відомі вражаючі випадки, коли немовлята - жертви аборту виживали: або вчасно витягнуті з соляної кислоти санітаркою , що проходила повз, або залишені замерзати між рамами, або вмирати, лежачи в коробці, від голоду, але всупереч вказівці лікаря врятовані, нагодовані і обігріті іншими породіллями. Вони виросли, і, дивлячись на них, не скажеш, що їх могло і не бути серед нас. Їх врятовані життя - красномовна відповідь черствим душам, що не відчувають у зачатому плоді унікального людського єства.

Для розсудливої людини зрозуміло, що зародок з моменту зачаття вже людина. Цій істині завжди вчила і вчить Церква, кожне слово якої - слово Самого Бога. Адже для Творця кожна людина дорогоцінна: неважливо, 100 років їй або декілька днів в утробі матері. Якщо Церква викидень визначає як вбивство, то що говорити про зроблені зі злим умислом аборти? Ось слова молитви, що читається священиком жінці, у якої стався викидень: «Владико Господи... Сам рабу Твою... у вбивство впавшій і зачате в ній виверджене... помилуй... Прости Своїй невільниці вбивство і в ній зачате виверджене». А от як Церква судить про тих, хто свідомо вбив дитя: 1) «навмисне занапастивши зачатий в утробі плід підлягає осуду як за вбивство»; 2) «давший зілля для виверження плода є вбивця, а також та, що прийняла отруту»; 3) «співучасть у вчиненні аборту є співучастю у вбивстві».

Церковне покарання для вбивць - найважче серед інших церковних заборон і за часом, і за суворістю. Дітовбивці відлучалися від Таїнства Причастя на 10 років. А в поняттях наших предків відлучення від Причастя вважалося страшніше смертної кари. Бо відлучалися вони від Бога, від вічного життя.

ПРОДОВЖЕННЯ