У своїх посланнях св. ап. Павло закликав, щоб ми навчалися християнському життю один в одного. Ми читаємо: „Наповнюйтеся Духом, повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піснеспівами духовними... з усякою премудрістю, навчайте і наставляйте один одного псалмами, славослів’ям і піснями духовними, в благодаті співаючи в серцях ваших Господеві” (Еф. 5.18-19; Кол.3.16). Отже, якщо християнин бачить недолік у характері чи життєдіяльності свого брата, то він зобов’язаний не осуджувати його, а допомогти йому виправитись. І навпаки: коли ми бачимо, що наш брат перевершує нас у благочесті, то потрібно брати з нього приклад. Інколи це буває дуже важко зробити. Тому той же апостол з батьківською турботою писав: „Благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані, з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю” (Еф.4.1-2).
Багато у Святому Письмі сказано про те, що нам слід шанувати старших за віком і прислухатися до їхніх настанов. Наприклад, премудрий Соломон дає такі настанови: „Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї... слухайте, діти, наставляння батька... мудрий син слухає настанови батька” (Притч.1.8; 4.1; 13.1). Звичайно, від благочестивих батьків діти можуть почерпнути багато корисного. Разом з тим, батьків Господь закликає навчатися благочестя у власних дітей. Про це ми дізнаємося з Євангелія від Матфея: „Ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному” (Мф.18.1-4).
Справді, найкращими вчителями щирості та смиренності залишаються наші діти. Цього вони вимагають і від своїх батьків. Це часто стає причиною конфліктів між ними. На жаль, дорослі не завжди є щирими та відповідальними у стосунках як між собою, так і зі своїми чадами. Діти це помічають. Вони не хочуть навчатися лукавству і тому виявляють свій протест. Тому дорослим потрібно не конфліктувати з дітьми, а, швидше за все, брати приклад з них, „бо таких є Царство Небесне” (Мф.19.14).
За матеріалами сайту парафії св. Софії, м. Рівного
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
Багато у Святому Письмі сказано про те, що нам слід шанувати старших за віком і прислухатися до їхніх настанов. Наприклад, премудрий Соломон дає такі настанови: „Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї... слухайте, діти, наставляння батька... мудрий син слухає настанови батька” (Притч.1.8; 4.1; 13.1). Звичайно, від благочестивих батьків діти можуть почерпнути багато корисного. Разом з тим, батьків Господь закликає навчатися благочестя у власних дітей. Про це ми дізнаємося з Євангелія від Матфея: „Ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному” (Мф.18.1-4).
Справді, найкращими вчителями щирості та смиренності залишаються наші діти. Цього вони вимагають і від своїх батьків. Це часто стає причиною конфліктів між ними. На жаль, дорослі не завжди є щирими та відповідальними у стосунках як між собою, так і зі своїми чадами. Діти це помічають. Вони не хочуть навчатися лукавству і тому виявляють свій протест. Тому дорослим потрібно не конфліктувати з дітьми, а, швидше за все, брати приклад з них, „бо таких є Царство Небесне” (Мф.19.14).
прот. Андрій Горобець
За матеріалами сайту парафії св. Софії, м. Рівного
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
