Духовно-моральне царство і його члени (ч. 4-та)

Господь Ісус Христос узяв на Себе весь тягар гріхів віруючого людства, і нам дає благодать носити немочі один одного. Отже, ми можемо з повною вірою брати участь у долі загробного життя померлих. Співчуваючи загробному стану тих, хто випередив нас своїм переселенням, ми повинні прагнути поліпшити їх стан у Христі Ісусі, Який прийшов на землю для спасіння всіх. "Іди за Мною" (Лк. IX. 59), - слова, сказані живому на його прохання спочатку поховати батька. Ось єдиний засіб допомогти померлим. Життя живих без Христа, життя не в дусі Христовому не поліпшить стану померлих.

Апостол Павло радить у справі прохання за інших, як за живих,такі за померлих, наслідувати його, як і сам він наслідував Христа: "я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх" (Рим. 9;3), цю молитву поширював навіть за невірних. Ось до якої самопожертви повинна доходити наша любов до ближніх, як до живих, так і до померлих. Потрібно покладати душі свої за спасіння інших, як живих, так і мертвих. Отже, молімо Господа, щоб Він явив нам милість, помилувавши померлих.

Померлі будуть задоволені, коли ми любов до них виявимо не тільки словом, а ділом. "Діти мої! Любімо не словом та язиком, а ділом та істиною" (1 Ін. 3;18), - навчає нас любові святий апостол Іоан. Любов наша до померлих повинна відповідати любові Господа до нас: "Любіть один одного, так, як Я полюбив вас; любіть до покладення життя вашого за спасіння ближнього, як і Я помер за спасіння ваше, так і ви любіть" (Ін. 15;12,13). Наша любов до померлих подібна любові до Господа. Як Господь живий і померлі живуть в Ньому. Господа любімо найвищою любов'ю, а померлих любімо любов'ю ближнього. Ця заповідь любові з'єднує живих і померлих. Апостол Павло, учить: "любов не помирає" (1 Кор. 13;8).

Друга основа союзу і єднання, відносин світів нинішнього і загробного є саме духовне царство. Це царство складає Церква - земне суспільство і духовний світ. Не можна допустити щоб духовні і духовно-моральні істоти, які його складають, не були у єднанні, в союзі, у спілкуванні між собою і Богом. Роз'єднання для них неможливе бо вони живуть, одним законом, їх об'єднує однакова мета, буття, діяльності, однакові обов'язки усе це доводить союз і спілкування.

ПРОДОВЖЕННЯ