Перша частина
Друга частина
Третя частина
Одного разу святий Макарій Єгипетський, проходячи пустелею, побачив людський череп і спитав його про загробний стан померлих. Преподобний звичайно часто молився про померлих і тому хотів знати дію молитов. "Невже ви ніколи не маєте розради?" - спитав преподобний. "Ні, - відповідав сухий череп, - коли ти молишся за мертвих, то ми відчуваємо деяку розраду". Це говорив святому язичеський жрець, як свідчив череп. Ця розмова переконує нас в істині й дійсності молитов заупокійних.Щоб вірити і втішити Свого вірного раба в важливості молитов за померлих, всесильний Господь звелів черепу засвідчити цю істину. Якщо, за молитвами угодника Божого, й померлі язичники одержують розраду, то як же сумніватися в користі молитов за померлих у вірі й надії християн, що творяться живими? (Житіє преподобного Макарія Єгипетського, 19 січня).
Випадок явлення померлого грішника з пекла, засвідчений святим Григорієм Двоєсловом і розказаний диякону Петру, якого святитель визнав за друга, був такий: "У моєму монастирі, - говорив святитель, - було правило, щоб ніхто з братів не мав ніякої власності. В монастирі було все спільне. Один з братів, на ймення Юст, захворів і, наближаючись до смерті, сказав своєму рідному братові, який був при ньому, що у нього є три золоті монети. Ця звістка негайно дійшла до мене. Зворушений до глибини серця й бажаючи водночас допомогти грішнику та застерегти інших від порушення правил монастиря, я віддав таке розпорядження: не допускати до хворого нікого з братів, як до відлученого й позбавленого спілкування з ними, і коли помре, то поховати його в особливому місці й з ним кинути і ці три золоті монети. Справді, прикрим було для хворого це відлучення. Він помер і його поховали так, як я звелів. Минуло тридцять днів після смерті Юста, мені стало шкода його, і я дав наказ у наступні тридцять днів щоденно відправляти заупокійну літургію за померлим братом. Минуло тридцять днів, як вночі, не уві сні, а почуттєво являється Юст своєму рідному братові. Перше питання здивованого брата до того, хто явився, було: "що, брате, як тобі?" Той, з'явившись, відповідав: "досі було мені погано, але тепер добре; бо я вступив нині у спілкування". Капіоз, так звався брат померлого Юста, розказав про це братії. Це був тридцятий день, як почала підноситися молитва за померлого й разом з нею безкровна жертва".
Так, померлий, який сам явився з пекла, засвідчив, що він звільнився з пекельного ув'язнення. Мертвий своїм явленням немов висловлював свою вдячність і поспішав поділитися радістю зі своїми благодійниками.
Померлі грішники являлися на землю з пекла, свідчили про свій болісний стан і просили допомоги у живих, яким вони видимо являлися. Що явлення померлих не було обманом почуттів, видно вже з того, що, коли живі справді звернулися до Бога зі щирою молитвою та благодійністю в пам'ять померлих, то останні, через деякий час, знову являлися тим же живим, засвідчуючи переміну свого стану на краще.
ПРОДОВЖЕННЯ
За матеріалами книги ієрея Василія Клим'юка «У Бога всі живі»
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
