Православний обряд поховання

Жоден народ не залишав без піклування тіл своїх померлих, і, при цьому, погребіння завжди супроводжувалося відповідними обрядами. Свята віра Христова змушує з повагою дивитися на людину-християнина, навіть тоді, коли вона лежить бездиханна і мертва. Тепер цей християнин - здобуток смерті, жертва тління, але все таки він член містичного тіла Ісуса Христа (1 Кор. 12;27). В людському, смертю зруйнованому, тілі-храмі колись велично носився, живі діяв животворчий Дух Божий (1 Кор. 3;16). Тіло християнина освячене причастям Божественного Тіла і Крові Христа Спасителя. Чи можна не поважати Духа Святого, для Якого померлий був Храмом. У другому пришесті Ісуса Христа це мертве і тлінне тіло християнина знову оживе і зодягнеться в нетління і безсмертя (1 Кор. 1;53). Тому наша Православна Церква не залишає дитя своє без опіки матері-Церкви тоді, коли воно перейшло з цього світу в невідому країну вічності. І зворушливі обряди, що здійснюються Святою Церквою над гробом християнина, мають глибокий зміст. Вони базовані на вірі в Бога і беруть свій початок від святих Апостолів і богопросвічених перших християн.

Тіло покійника одразу ж після смерті обмивають (за винятком тіла священнослужителя, яке не належить мити оскільки на ньому перебуває Дух Святий). Його витирають губкою, змоченою в чистий єлей. Обмиваються всі частини тіла. Обмивання звершується на знак духовної чистоти і непорочності життя померлого. Обмивати тіло потрібно теплою водою, але не гарячою. Коли обмивають тіло, читають "Трисвяте": "Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас", або "Господи, помилуй". В кімнаті запалюється лампада або свічка, яка горить доти, доки в ній лежить покійник. При обмиванні користуються милом і м'якою тканиною (або губкою). Обмивання переважно звершують люди старшого віку.

Після обмивання тіло християнина одягають у новий світлий чистий одяг. Нова одіж ніби вказує на нове одягання в нетління і безсмертя (1 Кор.15;22). Одежа дається відповідно до стану людини. Це вказує на те, що після воскресіння людина повинна дати відповідь Богу: як вона виконала свій обов'язок у тому, до чого була покликана. На померлого обов'язково надягають натільний хрестик. Руки і ноги покійного зв'язують, а коли опускають в могилу - розв'язують. Руки складають так, щоб права була зверху. В ліву руку померлого кладуть іконку (або хрест). Для чоловіків - образ Спасителя, для жінок - образ Пресвятої Богородиці. А можна і так: у ліву - хрест, а на груди - святий образ. Це робиться на знак того, що померлий вірив у Христа і віддав Йому душу, що він у своєму житті споглядав Господа перед собою, а тепер переходить до блаженного бачення Його зі святими.

Коли настане час покладати померлого у труну, тоді священнослужитель кропить свяченою водою тіло і труну (можна обкадити і ладаном). На чоло померлого кладуть вінець, який дає священик, коли хоронить. Деякі люди купують його для себе завчасно. Померлий християнин увінчується як борець, який з честю залишив поле подвигу, як воїн, що одержав перемогу. На вінчику зображено образ Господа нашого Ісуса Христа, Пречистої Богородиці і святого Іоана Предтечі з надписом "Трисвятого") цим показується, що покійний надіється за свої подвиги лише по милосердю Триєдиного Бога і за опікою Божої Матері і Предтечі. Як про це писав апостол Павло: "Бо я вже готовий на ливну жертву і час мого відходу настав, я боровся доброю борнею, скінчив біг - віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його дасть мені того дня Господь, Справедливий Суддя; та не лише мені, а і всім тим, що з любов'ю чекали на Його появу (2 Тим.4;6-8).

Під плечі і голову померлого кладуть подушку, яку переважно роблять з вати (краще з тирси). Тіло покривають білим простирадлом (або придбаним у церкві покривалом). Домовину з померлим ставлять серед кімнати, перед іконами, лицем до виходу. Навколо домовини запалюють свічки, або хоча б одну на знак того, що померлий перейшов у місце світла, у краще загробне життя. (В окремих регіонах є звичай ставити біля голови покійника святе Євангеліє, ручний хрест біля ніг на столі, щоб відвідувачі покійного після молитви могли цілувати).

За матеріалами книги ієрея Василія Клим'юка «У Бога всі живі»

Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua