Того ж вечора,невдовзі після того, як все звершилося, до Пилата прийшла знана, багата людина Йосиф Аримафейський (з міста Аримафеї). Йосиф був учеником Ісуса Христа, але таємним – з остраху перед юдеями. Це була добра і справедлива людина, яка не брала участі в зібранні, в осудженні Спасителя. Він просив у Пилата дозволу зняти тіло Христове з хреста і поховати.Пилат здивувався, що Ісус Христос так швидко помер. Він покликав сотника, який стеріг розіп'ятих, дізнався від нього, коли Ісус Христос помер, і дозволив Йосифові взяти тіло Христове для поховання.
Йосиф, купивши плащаницю (полотно для поховання), прийшов на Голгофу. Прийшов також ще один таємний ученик Ісуса Христа і член синедріону Никодим. Він приніс із собою для поховання дорогоцінну запашну мазь – суміш смирни та алое.
Вони зняли тіло Спасителя з хреста, намастили Його запашною маззю, загорнули в плащаницю і поклали Його в новому гробі, у саду поблизу Голгофи. Це була печера, яку Йосиф Аримафейський вирубав у скелі для свого поховання і в якій ще ніхто не був покладений. Там вони поклали тіло Христове, бо гріб знаходився біля Голгофи, а часу було мало, оскільки наближалося велике свято Пасхи. Потім привалили до дверей гробу великий камінь і пішли.
Марія ж Магдалина, Марія Іосієва та інші жінки були там і дивились, як поклали тіло Христове. Повертаючись додому, вони купили дорогоцінного мира (пахощів), щоб потім намастити ним тіло Христове, як тільки мине перший, великий день свята, в який, за законом, усім слід було перебувати у спокої (відпочивати).
Та вороги Христові не заспокоїлися, незважаючи навіть на велике свято. На другий день, у суботу, первосвященики і фарисеї (порушуючи спокій суботи і свята) зібралися, прийшли до Пилата і стали просити його: "Правителю! Ми згадали, що той обманщик (так насмілились вони назвати Ісуса Христа), коли ще був живий, сказав: "Через три дні воскресну". Звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес із мертвих; і тоді буде останній обман гірше першого".
Пилат сказав їм: "Маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте".
Тоді первосвященики з фарисеями пішли до гробу Ісуса Христа і, оглянувши уважно печеру, наклали на привалений камінь свою (синедріонову) печатку; і поставили біля гробу Господнього воїнську варту.
Коли тіло Спасителя лежало у гробі, душею Своєю Він зійшов у пекло до душ людей, які померли до Його страждань і смерті. І всі душі праведних людей, які чекали на пришестя Спасителя, Він визволив з пекла.
(Див.: Мф 27, 57–66; Мк 15, 42–47; Лк 23, 50–56; Ін 19, 38–42).
Страждання Христові згадуються православною Церквою на тижні перед Пасхою. Цей тиждень називається Страсним. Увесь цей тиждень християни повинні проводити у посту й молитвах.
У Велику середу Страсного тижня згадується зрада Іуди Іскаріотського.
У Великий четвер увечері після всенічної (яка є рання Великої п'ятниці) читаються дванадцять частин Євангелія про страждання Ісуса Христа.
У Велику п'ятницю під час вечірні (яка служиться о 2-й чи о 3-й годині дня) виноситься з вівтаря і покладається на середину храму плащаниця, тобто священне зображення Спасителя, що лежить у гробі; це робиться на згадку про зняття з хреста тіла Христового і поховання Його.
У Велику суботу на ранній, під погребальний дзвін і під спів "Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас", – плащаницю несуть навколо храму на згадку про зішестя Ісуса Христа у пекло, коли тілом Він перебував у гробі, і про перемогу Його над пеклом і смертю.
До Страсного тижня і свята Пасхи ми готуємо себе постом. Він триває сорок днів і називається святою Чотиридесятницею, або Великим постом.
Крім того, святою православною Церквою встановлено піст по середах і п'ятницях кожного тижня (крім кількох, дуже небагатьох тижнів на рік), по середах – на згадку про зраду Іуди, а по п'ятницях – на згадку про страждання Ісуса Христа.
Віру в силу хресних страждань за нас Ісуса Христа ми засвідчуємо хресним знаменням, коли молимося.
ЗАКОН БОЖИЙ
