Увечері Великого Четверга здійснюється тривале богослужіння, під час якого всі стоять в храмі із засвіченими свічками. Це Послідування 12-ти Євангелій. У храмі читають послідовно дванадцять уривків з Євангелія, присвячених Стражданням Христа. Прощальна бесіда Христа з учнями, скорботне моління в саду Гефсиманськім, зрада Іуди і віддання в руки воїнів, суд синедріону, розмова з Пілатом і знущання Ірода, - про все це чують присутні в храмі скорботне євангельське оповідання. Існував в Русі звичай, що подекуди лишився до цих пір, не гасити свічки, з якими стояли під час 12-ти Євангелій, а постаратися донести їх до будинку і поставити такими, що горять перед домашніми іконами. Навіть у сучасному Києві увечері у Великий Четвер можна бачити вогненні струмочки від свічок, що горять, які православні прихожани несуть з храму додому. У Велику П'ятницю в Православній Церкві здійснюють три богослужіння. Вранці служать Часи, за яким знов читають Євангеліє про Страсті Христові, в середині дня здійснюють вечірню з чином Винесення Плащаниці, а увечері - утреню Великої Суботи (доба за церковним календарем починається з вечора) з чином поховання Плащаниці.
Плащаницею називають плат із зображенням в ріст Господа Ісуса Христа, лежачим в труні. Плащаницю встановлюють на піднесенні в центрі храму, намащують пахощами на згадку про те, як дружини-мироносиці приносили аромати, щоб помазати ними Тіло похованого Христа, уквітчують. На Плащаницю зазвичай кладуть Євангеліє, а перед нею ставлять кадило, постійно пахнуче фіміамом. Перед Плащаницею належить здійснювати земні поклони, прикладатися до неї. Всі богослужіння Великої П'ятниці і Великої Суботи починаються і завершуються не у вівтарі, а перед Плащаницею.
Велика П'ятниця (правильніша церковна назва цього дня - П'яток) - день особливо строгого посту. Є благочестива традиція не куштувати у Велику П'ятницю жодної їжі до закінчення чину винесення Плащаниці (тобто приблизно до трьох годин після полудня), а потім приймати в їжу лише хліб і воду. Вдень на чині винесення Плащаниці читається канон "Плач Божої Матері". "На жаль мені, чадо моє, на жаль мені, світе мій", - скорботно вигукує Церква від імені Пресвятої Богородиці, споглядаючи жах Пристрасних днів. "Життя вічне, як погибаєш?" - в подиві запитує Сина Свого і Бога Приснодіва.
Вечірнє богослужіння має заупокійний характер. Це поховання Самого Христа. Як на відспівуванні, всі в храмі стоять із засвіченими свічками. На початку утрені читається сімнадцята кафизма - частина Псалтиря, яку зазвичай читають при відспівуванні покійних або на панахидах. Потім прочитують канон Великої Суботи. Це теж плач про похованого Христа, але в нім все сильніше звучить нова тема - чекання Воскресіння, передчуття Пасхи. "Не ридай за Мене, Мати, зрящи в гробі... востану бо і прославлюся", - співає хор. А Євангеліє читають вже недільне про явлення ангелів на місці поховання Розіпнутого Христа, про те як жони-мироносиці не знайшли Ісуса там, де його хоронили. До Пасхи залишається трохи більше доби.
Тихим хресним ходом з Плащаницею і зі свічками завершується утреня Великої Суботи. Коли хід обходить храм, всі співають заупокійне "Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас..." Всього декілька годин відокремлює цей хресний хід від наступного, здійснюваного в недільну північ, вже пасхального.
Українською перекладено за матеріалами сайту Заповіт
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
Плащаницею називають плат із зображенням в ріст Господа Ісуса Христа, лежачим в труні. Плащаницю встановлюють на піднесенні в центрі храму, намащують пахощами на згадку про те, як дружини-мироносиці приносили аромати, щоб помазати ними Тіло похованого Христа, уквітчують. На Плащаницю зазвичай кладуть Євангеліє, а перед нею ставлять кадило, постійно пахнуче фіміамом. Перед Плащаницею належить здійснювати земні поклони, прикладатися до неї. Всі богослужіння Великої П'ятниці і Великої Суботи починаються і завершуються не у вівтарі, а перед Плащаницею.
Велика П'ятниця (правильніша церковна назва цього дня - П'яток) - день особливо строгого посту. Є благочестива традиція не куштувати у Велику П'ятницю жодної їжі до закінчення чину винесення Плащаниці (тобто приблизно до трьох годин після полудня), а потім приймати в їжу лише хліб і воду. Вдень на чині винесення Плащаниці читається канон "Плач Божої Матері". "На жаль мені, чадо моє, на жаль мені, світе мій", - скорботно вигукує Церква від імені Пресвятої Богородиці, споглядаючи жах Пристрасних днів. "Життя вічне, як погибаєш?" - в подиві запитує Сина Свого і Бога Приснодіва.
Вечірнє богослужіння має заупокійний характер. Це поховання Самого Христа. Як на відспівуванні, всі в храмі стоять із засвіченими свічками. На початку утрені читається сімнадцята кафизма - частина Псалтиря, яку зазвичай читають при відспівуванні покійних або на панахидах. Потім прочитують канон Великої Суботи. Це теж плач про похованого Христа, але в нім все сильніше звучить нова тема - чекання Воскресіння, передчуття Пасхи. "Не ридай за Мене, Мати, зрящи в гробі... востану бо і прославлюся", - співає хор. А Євангеліє читають вже недільне про явлення ангелів на місці поховання Розіпнутого Христа, про те як жони-мироносиці не знайшли Ісуса там, де його хоронили. До Пасхи залишається трохи більше доби.
Тихим хресним ходом з Плащаницею і зі свічками завершується утреня Великої Суботи. Коли хід обходить храм, всі співають заупокійне "Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас..." Всього декілька годин відокремлює цей хресний хід від наступного, здійснюваного в недільну північ, вже пасхального.
Українською перекладено за матеріалами сайту Заповіт
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
