Друга частина всенічного бдіння – рання– нагадує нам часи новозавітні: явлення Господа нашого Ісуса Христа у світ, для нашого спасіння, і Його славне Воскресіння. Початок ранньої прямо вказує нам на Різдво Христове. Вона починається славослів'ям ангелів, які з'явилися вифлеємським пастухам: "Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління".
Потім читається шестипсалміє, тобто шість вибраних псалмів царя Давида (3, 37, 62, 87, 102 і 142), в яких зображається гріховний стан людей, сповнений бід і напастей, і висловлюється палка надія людей на милість Божу. Віруючі слухають шестипсалміє з особливою увагою та побожністю.
Після шестипсалмія диякон виголошує велику єктенію.
Потім гучно і радісно співається коротка, зі стихами, пісня про явлення Ісуса Христа в світ людям: "Бог Господь і з'явився нам. Благословен, Хто йде в ім'я Господнє!", тобто Бог – Господь з'явився до нас, і достойний прославлення, хто йде для слави Господа.
Після цього співається тропар, тобто пісня на честь свята чи святого, і читаються кафизми, тобто окремі частини Псалтиря, які складаються з кількох послідовних псалмів. Читання кафизм, як і читання шестипсалмія, закликає нас замислитися над нашим нужденним і гріховним станом і покласти всю надію на милість і допомогу Божу. "Кафизма" означає сидіння, бо під час читання кафизм можна сидіти.
Після закінчення кафизм диякон виголошує малу єктенію, а потім звершується полієлей. Полієлей – слово грецьке, і означає "багатоєлейність" чи "багато освітлення".
Полієлей – найурочистіша частина всенічної й означає прославлення милості Божої, явленої нам у пришесті Сина Божого на землю й у здійсненні Ним діла нашого спасіння від влади диявола і смерті.
Полієлей починається урочистим співанням хвалебних стихів: "Хваліте ім'я Господнє, хваліте, раби, Господа. Алилуя! Благословен Господь від Сиону, що живе в Єрусалимі. Алилуя! Сповідайтеся Господеві, бо Він благий, бо повіки милість Його. Сповідайтеся БогуНебесному, бо повіки милість Його".
При співанні цих стихів у храмі запалюються всі світильники, Царські врата відчиняються, і священик з дияконом, що йде попереду зі свічкою у руці, виходить з вівтаря і здійснює кадіння всього храму, на знак благоговіння перед Богом і святими Його.
Після співання цих стихів виконуються у недільні дні особливі тропарі, тобто радісні пісні на честь Воскресіння Христового, в яких говориться, як ангели явилися мироносицям, що прийшли до гробу Спасителя, і сповістили їм про воскресіння Ісуса Христа.
В інші ж великі свята, замість недільних тропарів, співається перед іконою свята величання, тобто короткий хвалебний вірш на честь свята чи святого.
Після недільних тропарів, чи після величання, диякон виголошує малу єктенію, потім прокимен, і священик читає Євангеліє.
На недільній службі читається Євангеліє про Воскресіння Христа і про явлення воскреслого Христа Його ученикам, а в інші свята читається Євангеліє, яке стосується до відзначуваної події чи прославлення святого.
Після прочитання Євангелія у воскресній службі співається урочиста пісня на честь воскреслого Господа: "Воскресіння Христове бачивши, поклонімося святому Господу Ісусу..."
Євангеліє виноситься на середину храму, і віруючі прикладаються до нього. В інші свята віруючі прикладаються до святкової ікони. Священик помазує їх благословенним єлеєм і роздає освячений хліб.
Після співу: "Воскресіння Христове" співається ще кілька коротких молитвословів. Потім диякон читає молитву: "Спаси, Господи, людей Твоїх..." і після виголосу священика: "Милістю і щедротами..." починається співання канону.
Каноном на ранній називається зібрання пісень, складене за певним правилом. "Канон" – слово грецьке і означає "правило".
Канон ділиться на дев'ять частин (пісень). Перший стих кожної пісні, яка співається, називається ірмос, тобто "зв'язок". Цими ірмосами ніби зв'язується весь склад канону в одне ціле. Інші стихи кожної частини (пісні) читаються і називаються тропарями. Друга пісня канону, як покаянна, виконується тільки під час Великого посту.
У складанні цих пісень особливо попрацювали: св. Іоан Дамаскин, Косьма Маюмський, Андрій Критський (великий покаянний канон) та багато інших. При цьому вони незмінно керувалися певними піснеспівами і молитвами святих, а саме: пророка Мойсея (для 1-го і 2-го ірмосів), пророчиці Анни, матері Самуїла (для 3-го ірмосу), пророка Аввакума (для 4-го ірмосу), пророка Ісаї (для 5-го ірмосу), пророка Іони (для 6-го ірмосу), трьох отроків (для 7-го і 8-го ірмосів) і священика Захарії, отця Іоана Предтечі (для 9-го ірмосу).
Перед дев'ятим ірмосом диякон виголошує: "Богородицю і Матір Світла у піснях звеличимо!" і здійснює кадіння храму.
Хор у цей час співає пісню Богородиці: "Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм..." До кожного стиха приєднується приспів: "Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо".
Після закінчення пісні Богородиці хор продовжує співання канону (9-ї пісні).
Про загальний зміст канону можна сказати таке. Ірмоси нагадують віруючим про старозавітні часи і про події з історії нашого спасіння і поступово наближають нашу думку до події Різдва Христового. Тропарі ж канону присвячені новозавітним подіям і являють собою ряд стихів, або піснеспівів, на славу Господа і Божої Матері, а також на честь відзначуваної події або ж святого, що прославляється у цей день.
Після канону співаються хвалебні псалми – стихири на хваліте – в яких усі творіння Божі закликаються до прославлення Господа: "Все, що дише, нехай хвалить Господа..."
Після співання хвалебних псалмів іде велике славослів'я. Царські врата відчиняються при співанні останньої стихири (у неділю – богородичний) і священик виголошує: "Слава Тобі, що показав нам світло" (В давнину цьому виголосу передувала поява ранішньої зорі).
Хор співає велике славослів'я, яке починається словами: "Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління. Хвалимо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємося Тобі, прославляємо Тебе, дякуємо Тобі задля великої слави Твоєї..."
У великому славослів'ї ми дякуємо Богу за денне світло і за дарування духовного Світла, тобто Христа Спасителя, Який просвітив людей Своїм ученням – світлом істини.
"Велике славослів'я" закінчується співанням Трисвятого "Святий Боже..." і тропарем свята.
Після цього диякон виголошує дві єктенії: посилену і благальну.
Рання на всенічному бдінні закінчується відпустом – священик, звертаючись до віруючих, каже: "Христос, істинний Бог наш (а в недільну службу: "Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш..."), молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних всехвальних апостолів... і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він благий і Чоловіколюбець".
На закінчення хор співає молитву, щоб Господь зберіг на многії літа православне єпископство, правлячого архиєрея і всіх православних християн.
Одразу ж після цього починається остання частина всенічного бдіння – перший час.
Служба першого часу складається з читання псалмів та молитов, у яких ми просимо Бога, щоб Він уранці почув голос наш і настановив нас на день прийдешній. Закінчується служба першого часу переможною піснею на честь Божої Матері: "Непереможній Воєводі..." У цій пісні Божу Матір ми називаємо непереможною Воєводою проти зла. Потім священик виголошує відпуст першого часу. На цьому закінчується всенічне бдіння.
ЗАКОН БОЖИЙ
Потім читається шестипсалміє, тобто шість вибраних псалмів царя Давида (3, 37, 62, 87, 102 і 142), в яких зображається гріховний стан людей, сповнений бід і напастей, і висловлюється палка надія людей на милість Божу. Віруючі слухають шестипсалміє з особливою увагою та побожністю.
Після шестипсалмія диякон виголошує велику єктенію.
Потім гучно і радісно співається коротка, зі стихами, пісня про явлення Ісуса Христа в світ людям: "Бог Господь і з'явився нам. Благословен, Хто йде в ім'я Господнє!", тобто Бог – Господь з'явився до нас, і достойний прославлення, хто йде для слави Господа.
Після цього співається тропар, тобто пісня на честь свята чи святого, і читаються кафизми, тобто окремі частини Псалтиря, які складаються з кількох послідовних псалмів. Читання кафизм, як і читання шестипсалмія, закликає нас замислитися над нашим нужденним і гріховним станом і покласти всю надію на милість і допомогу Божу. "Кафизма" означає сидіння, бо під час читання кафизм можна сидіти.
Після закінчення кафизм диякон виголошує малу єктенію, а потім звершується полієлей. Полієлей – слово грецьке, і означає "багатоєлейність" чи "багато освітлення".
Полієлей – найурочистіша частина всенічної й означає прославлення милості Божої, явленої нам у пришесті Сина Божого на землю й у здійсненні Ним діла нашого спасіння від влади диявола і смерті.
Полієлей починається урочистим співанням хвалебних стихів: "Хваліте ім'я Господнє, хваліте, раби, Господа. Алилуя! Благословен Господь від Сиону, що живе в Єрусалимі. Алилуя! Сповідайтеся Господеві, бо Він благий, бо повіки милість Його. Сповідайтеся БогуНебесному, бо повіки милість Його".
При співанні цих стихів у храмі запалюються всі світильники, Царські врата відчиняються, і священик з дияконом, що йде попереду зі свічкою у руці, виходить з вівтаря і здійснює кадіння всього храму, на знак благоговіння перед Богом і святими Його.
Після співання цих стихів виконуються у недільні дні особливі тропарі, тобто радісні пісні на честь Воскресіння Христового, в яких говориться, як ангели явилися мироносицям, що прийшли до гробу Спасителя, і сповістили їм про воскресіння Ісуса Христа.
В інші ж великі свята, замість недільних тропарів, співається перед іконою свята величання, тобто короткий хвалебний вірш на честь свята чи святого.
Після недільних тропарів, чи після величання, диякон виголошує малу єктенію, потім прокимен, і священик читає Євангеліє.
На недільній службі читається Євангеліє про Воскресіння Христа і про явлення воскреслого Христа Його ученикам, а в інші свята читається Євангеліє, яке стосується до відзначуваної події чи прославлення святого.
Після прочитання Євангелія у воскресній службі співається урочиста пісня на честь воскреслого Господа: "Воскресіння Христове бачивши, поклонімося святому Господу Ісусу..."
Євангеліє виноситься на середину храму, і віруючі прикладаються до нього. В інші свята віруючі прикладаються до святкової ікони. Священик помазує їх благословенним єлеєм і роздає освячений хліб.
Після співу: "Воскресіння Христове" співається ще кілька коротких молитвословів. Потім диякон читає молитву: "Спаси, Господи, людей Твоїх..." і після виголосу священика: "Милістю і щедротами..." починається співання канону.
Каноном на ранній називається зібрання пісень, складене за певним правилом. "Канон" – слово грецьке і означає "правило".
Канон ділиться на дев'ять частин (пісень). Перший стих кожної пісні, яка співається, називається ірмос, тобто "зв'язок". Цими ірмосами ніби зв'язується весь склад канону в одне ціле. Інші стихи кожної частини (пісні) читаються і називаються тропарями. Друга пісня канону, як покаянна, виконується тільки під час Великого посту.
У складанні цих пісень особливо попрацювали: св. Іоан Дамаскин, Косьма Маюмський, Андрій Критський (великий покаянний канон) та багато інших. При цьому вони незмінно керувалися певними піснеспівами і молитвами святих, а саме: пророка Мойсея (для 1-го і 2-го ірмосів), пророчиці Анни, матері Самуїла (для 3-го ірмосу), пророка Аввакума (для 4-го ірмосу), пророка Ісаї (для 5-го ірмосу), пророка Іони (для 6-го ірмосу), трьох отроків (для 7-го і 8-го ірмосів) і священика Захарії, отця Іоана Предтечі (для 9-го ірмосу).
Перед дев'ятим ірмосом диякон виголошує: "Богородицю і Матір Світла у піснях звеличимо!" і здійснює кадіння храму.
Хор у цей час співає пісню Богородиці: "Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм..." До кожного стиха приєднується приспів: "Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо".
Після закінчення пісні Богородиці хор продовжує співання канону (9-ї пісні).
Про загальний зміст канону можна сказати таке. Ірмоси нагадують віруючим про старозавітні часи і про події з історії нашого спасіння і поступово наближають нашу думку до події Різдва Христового. Тропарі ж канону присвячені новозавітним подіям і являють собою ряд стихів, або піснеспівів, на славу Господа і Божої Матері, а також на честь відзначуваної події або ж святого, що прославляється у цей день.
Після канону співаються хвалебні псалми – стихири на хваліте – в яких усі творіння Божі закликаються до прославлення Господа: "Все, що дише, нехай хвалить Господа..."
Після співання хвалебних псалмів іде велике славослів'я. Царські врата відчиняються при співанні останньої стихири (у неділю – богородичний) і священик виголошує: "Слава Тобі, що показав нам світло" (В давнину цьому виголосу передувала поява ранішньої зорі).
Хор співає велике славослів'я, яке починається словами: "Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління. Хвалимо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємося Тобі, прославляємо Тебе, дякуємо Тобі задля великої слави Твоєї..."
У великому славослів'ї ми дякуємо Богу за денне світло і за дарування духовного Світла, тобто Христа Спасителя, Який просвітив людей Своїм ученням – світлом істини.
"Велике славослів'я" закінчується співанням Трисвятого "Святий Боже..." і тропарем свята.
Після цього диякон виголошує дві єктенії: посилену і благальну.
Рання на всенічному бдінні закінчується відпустом – священик, звертаючись до віруючих, каже: "Христос, істинний Бог наш (а в недільну службу: "Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш..."), молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних всехвальних апостолів... і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він благий і Чоловіколюбець".
На закінчення хор співає молитву, щоб Господь зберіг на многії літа православне єпископство, правлячого архиєрея і всіх православних християн.
Одразу ж після цього починається остання частина всенічного бдіння – перший час.
Служба першого часу складається з читання псалмів та молитов, у яких ми просимо Бога, щоб Він уранці почув голос наш і настановив нас на день прийдешній. Закінчується служба першого часу переможною піснею на честь Божої Матері: "Непереможній Воєводі..." У цій пісні Божу Матір ми називаємо непереможною Воєводою проти зла. Потім священик виголошує відпуст першого часу. На цьому закінчується всенічне бдіння.
ЗАКОН БОЖИЙ
