Потім іде причастя священнослужителів у вівтарі. Священик роздробляє святий агнець на чотири частки, причащається сам і подає св. Таїни дияконові. Частки для причастя мирян, після причастя священнослужителів, опускаються в чашу. Під час причащання священнослужителів співається стих, який називається "причасним", а потім співається який-небудь піснеспів або читаються молитви перед причастям. Відчиняються Царські врата для причащання віруючих мирян, і диякон, маючи в руках св. чашу, виголошує: "Зі страхом Божим і вірою приступіть". Відкриття Царських врат у цей час нагадує відкриття гробу Спасителя, а винесення св. дарів – явлення Ісуса Христа після воскресіння. Схиляючись перед св. чашею, як перед Самим воскреслим Спасителем, хор від лиця віруючих співає: "Благословен, Хто йде в ім'я Господнє. Бог Господь і з'явився нам". Причасники-миряни, зі страхом Божим і вірою приступаючи до св. чаші, попередньо поклонившись, повторюють упівголоса за священиком молитву перед причастям: "Вірую, Господи, і визнаю...", в якій визнають свою віру в Ісуса Христа як Сина Божого, Спасителя грішних, віру в Таїнство причастя, в якому у вигляді хліба і вина приймають істинне тіло та істинну кров Христову, як запоруку вічного життя й таємного спілкування з Ним, і просять Його сподобити їх неосудно причаститися св. Таїн на відпущення гріхів, обіцяючи не тільки не зраджувати Христа, не бути Іудою-зрадником, але й у життєвих стражданнях, подібно до благорозумного розбійника, твердо і сміливо визнавати свою віру.Зробивши доземний поклін, віруючі для прийняття св. Таїн піднімаються на амвон. Раніше цього часу, для порядку та побожності до Святині, не слід рушати зі свого місця, і зовсім неприпустимо при цьому відтискати інших з бажанням причаститися першому; кожен мусить пам'ятати, що він перший є тільки грішник. Хрестоподібно склавши руки на грудях, причасники підходять до Царських врат, не роблячи хресного знамення перед св. чашею, яку, причастившись, цілують, також не хрестячись, щоб не зачепити св. чаші.
За вірою батьків і вихователів і за словами Спасителя "не бороніть дітям приходити до Мене" і "пийте з неї всі" в цей час причащаються і діти (без сповіді до семилітнього віку).
Після причастя віруючі приймають теплоту, тобто церковне вино, змішане з водою, щоб у роті не залишилась бодай найменша частинка св. дарів. Після причастя мирян священик опускає у св. чашу всі частки, які були вийняті із службових і принесених проскур, з молитвою, щоб Господь Своєю кров'ю і молитвами святих очистив гріхи усіх, за кого були вийняті частки. Далі він благословляє віруючих словами: "Спаси, Боже, людей Твоїх, і благослови насліддя Твоє" (власність Твою, Церкву Христову). У відповідь на це співають: "Ми бачили Світло істинне, прийняли Духа Небесного, знайшли віру істинну. Нероздільній Тройці поклоняємось, бо Вона спасла нас". Зміст цієї пісні: ми побачили істинне світло, оскільки, омивши гріхи свої у Таїнстві хрещення, називаємося вже Синами Божими з благодаті (милості), синами світла, отримали Св. Духа через св. миропомазання, визнаємо істинну (православну) віру, поклоняємося Нероздільній Тройці, бо Вона спасла нас. Диякон, узявши з рук священика дискос, переносить його на жертовник, а священик, взявши св. чашу і благословляючи нею віруючих, виголошує: "Завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків", і відносить її на жертовник. Це останнє явлення св. дарів віруючим, перенесення їх на жертовник та виголос священика нагадують нам вознесіння Господа Ісуса Христа на небо і обіцянку Його перебувати у Церкві "у всі дні до кінця віку" (Див.: Мф 28, 20).
ЗАКОН БОЖИЙ
