Причастя починається благальною єктенією "Всіх святих пом'янувши, ще й ще у мирі Господеві помолимось", тобто, пом'янувши всіх святих, знову і знову помолімось Господу "за принесені й освячені чесні дари", щоб Чоловіколюбець Бог наш, прийнявши їх у святий пренебесний і духовний (мисленний) Свій жертовник, як духовні пахощі, як приємну Йому жертву, послав нам Божественну благодать і дар Св. Духа. Далі йдуть звичайні прохання благальної єктенії, яка закінчується виголосом священика: "І сподоби нас, Владико, безбоязно, неосудно насмілитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця, і промовляти". Співається молитва Господня: "Отче наш..." Добре роблять священики, коли всіх присутніх запрошують співати цю молитву. Далі йдуть подання мира і схилення голів, під час якого священик молить Господа освятити віруючих і сподобити їх неосудно причаститися св. Таїн. У цей час диякон, стоячи на амвоні, хрестоподібно оперізується орарем для того, щоб, по-перше, безперешкодно служити священикові під час причастя, і, по-друге, виразити своє благоговіння перед св. дарами, в наслідування серафимам, які, оточуючи Престіл Божий, закривали лиця свої крилами (Див.: Іс. 6, 2–3). Під час виголосу диякона: "Будьмо уважні!" – завіса закривається, і священик, піднімаючи над дискосом святий агнець, виголошує: "Святеє – святим!" Це означає: св. дари можуть бути подані тільки "святим", тобто віруючим, які освятили себе молитвою, постом, Таїнством покаяння (сповіді). Усвідомлюючи своє недостоїнство, хор від лиця віруючих викликує: "Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця".
ЗАКОН БОЖИЙ
