Вінчанню передує заручення. Заручення відбувається на відзнаку того, що шлюб відбувається перед обличчям Божим, у Його присутності, за Його всеблагим Промислом і розсудом, коли перед Ним скріплюються взаємні обіцянки людей, які вступають у шлюб.Заручення відбувається після Божественної Літургії. Цим нареченому й нареченій вселяється важливість Таїнства шлюбу, підкреслюється, з яким благоговінням і трепетом, з якою душевною чистотою вони повинні приступити до його здійснення.
Те, що заручення відбувається в храмі, означає, що чоловік приймає дружину від Самого Господа. Щоб ясніше вселити, що і заручення відбувається перед обличчям Божим, Церква велить тим, що хочуть заручитися стати перед святими дверима храму, тоді як священик, що зображує в цей час Самого Господа Ісуса Христа, перебуває у святилищі, або у вівтарі. Священик уводить нареченого й наречену в храм на відзначення того, що наречені подібно первозданним прабатькам Адаму і Єві починають із цієї хвилини перед обличчям Самого Бога, у Його Святій Церкві, своє нове й святе життя в чистому шлюбі.
Обряд починається кадінням, наслідуючи благочестивого Товію, який спалив печінку й серце риби, щоб димом і молитвою відігнати демона, ворожого до чесного подружжя (див.: Тов. 8:2). Священик тричі благословляє спочатку нареченого, потім наречену, вимовляючи: «В Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа» і дає їм запалені свічки. На кожне благословення спочатку наречений, потім наречена тричі осіняють себе хрестом і приймають від священика свічки.
Трикратне знамення хрестом і вручення нареченому й нареченій запалених свічок є початок духовного торжества. Запалені свічки, які тримають у руках наречений і наречена, знаменують ту любов, яку вони відтепер повинні підтримувати один до одного і яка повинна бути полум'яна й чиста. Запалені свічки знаменують також цнотливість нареченого й нареченої й благодать Божу, що перебуває на них.
Хрестоподібне кадіння означає невидиму, таємничу присутність із нами благодаті Духа Святого, що освячує нас і здійснює святі таїнства Церкви.
За звичаєм Церкви, усяке священнодійство починається славослів'ям Бога, а при здійсненні шлюбу воно має й особливе значення: нареченим шлюб їхній представляється справою великою і святою, такою, через яку прославляється й благословляється ім'я Боже. (Виголос: «Благословенний Бог наш».)
Мир від Бога необхідний нареченим, і поєднуються вони у мирі, для миру й однодумності. (Диякон виголошує: «В мирі Господу помолимось. За мир з неба і за спасіння душ наших Господу помолимось».)
Потім диякон вимовляє, між іншими звичайними моліннями, моління про наречених від імені всіх присутніх у храмі. Перша молитва Святої Церкви про нареченого й наречену — це молитва про тих, що нині заручаються й про їх спасіння. Свята Церква молить Господа за нареченого й наречену, які вступають у шлюб. Мета шлюбу — благословенне народження дітей для продовження роду людського. Разом з тим Свята Церква проголошує моління, щоб Господь виконав будь-яке прохання нареченого й нареченої, що сприятиме їх спасінню.
Священик, як здійснювач Таїнства шлюбу, вимовляє вголос молитву до Господа про те, щоб Він Сам благословив нареченого й наречену на всяку благу справу. Потім священик, подавши мир усім, велить нареченому й нареченій і всім присутнім у храмі схилити голови свої перед Господом, очікуючи від нього духовного благословення, а сам таємно читає молитву.
Ця молитва підноситься до Господа Ісуса Христа, Жениха Святої Церкви, яку Він обручив Собі.
Після цього священик бере персні зі святого престолу й надягає спочатку перстень нареченому, тричі осіняючи його хрестоподібно, промовляючи: «Заручається раб Божий (ім'я нареченого) з рабою Божою (ім'я нареченої) в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».
Потім надягає перстень нареченій, також із трикратним ознаменуванням її, і вимовляє слова: «Заручається раба Божа (ім'я нареченої) з рабом Божим (ім'я нареченого) в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».
Персні мають при зарученні дуже важливе значення: це не просто подарунок нареченого нареченій, а знак нерозривного, вічного союзу між ними. Персні кладуть на праву сторону святого престолу, немов перед обличчям Самого Господа Ісуса Христа. Цим підкреслюється, що через дотик до святого престолу й лежання на ньому вони можуть прийняти силу освячення й звести на наречених благословення Боже. Персні на святому престолі лежать поруч, виражаючи тим самим взаємну любов і єднання у вірі нареченого й нареченої.
Потім священик знову молить Господа про те, щоб Він Сам благословив і ствердив заручення, Сам осінив покладення перснів благословенням небесним і послав їм Ангела хоронителя й керівника в їхньому новому житті. На цьому заручення закінчується.
За матеріалами книги
"Що потрібно знати, приступаючи до Таїнства шлюбу"
"Що потрібно знати, приступаючи до Таїнства шлюбу"
