Про свічку

Церковна свічка – це символ християнської любові, віри й молитви. Вогник запаленої свічки є прообразом палаючого любов’ю серця християнина до Бога і ближніх – любов’ю, яка запалює собою інші серця і спалює терня гріха.

Цей вогник символізує також палаючу, живу віру християн у триєдиного Бога, і, одночасно, є символом гарячої молитви людини, яка, подібно вогнику свічки, тягнеться угору, до Бога. Тепло молитовної свічки нагадує нам благодать Духа Святого, яка зігріває серця людей, а склавши три запалені свічки разом, ми бачимо вже не три вогники, а один, що нагадує нам нашого Єдиного Бога, але в трьох Особах – Отця, Сина і Духа Святого.

З глибокої древності тягнеться благочестива традиція супроводжувати молитву свічками, придбаними саме в Церкві (а не на базарі чи в інших місцях). Купуючи свічку у храмі ми тим самим вносимо свою власну лепту на матеріальний розвиток церковного життя, і разом з тим отримуємо для себе користь духовну, адже над свічками, що продаються у святому храмі, звершується духовенством особлива молитва за тих, хто їх купує (якщо ж свічки людина придбала в іншому місці, але бажає використовувати їх для молитви, необхідно спочатку принести їх до Церк-ви для звершення над ними церковної молитви). Слід також пам’ятати, що церковні свічки негоже використовувати у побутових цілях.


Джерело: http://www.cerkva-obuhiv.org.ua/