Слово “церква” походить від грецького kuriake, дім Божий. Церквою або храмом називаємо будинок, присвячений служінню правдивому Богові. Православний храм завжди звернений на схід і поділяється на три частини:
1. Вівтар звичайно відділений іконостасом з трьома дверима: царськими (середніми) та двома дияконськими (бічними). В центрі вівтаря стоїть Престіл, на якому знаходяться антимінс (шовкова або льняна хустка ж зображенням покладення до гробу Христа Спасителя й зашитими мощами святого, освячена й підписана архиєреєм), Євангеліє, хрест, дарохоронильниця в вигляді церкви, де завжди зберігаються Святі Тайни, дароносиця для винесення Святих Таїн хворим. Ліворуч від Престолу - жертовник або проскомидійник, стіл для приготування Святих Дарів до таїнства Євхаристії. За Престолом знаходиться горнє місце, де стоїть єпископ у певні моменти богослужіння. До вівтаря можуть заходити лише ті миряни-чоловіки, яких благословить священик. Торкатися Престолу, проходити між Престолом і царськими дверима мирянам не дозволяється.
2. Середня нава чи храм вірних. Тут стоять миряни під час богослужіння. На тетрапод (чотирикутний стіл) або аналой перед царськими дверима кладуться ікона та хрест. Перед образами (іконами) ставляться свічки. На панахидний стіл кладуться коливо, хліб, цукор.
3. Притвор при вході до церкви був колись місцем для молитви оголошених (людей, що готувалися до хрещення) та покутників. Тепер там починаються деякі чини: хрещення, вінчання.
По приході до церкви тричі хрестимося з молитвою:
Боже, будь милостивий до мене, грішного.
Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене.
Без числа згрішив я, Господи, прости мені…
Підходимо до тетраподу, двічі хрестимося, цілуємо ікону, хрест, хрестимося втретє й відходимо набік - чоловіки праворуч, жінки ліворуч. Проходячи через храм навпроти царських дверей, хрестимося й уклоняємося Святим Тайнам на Престолі. Очікуємо на початок відправи мовчки, зосереджено молячись. Ставимо свічки перед образами тихо й побожно; коли підійти важко, передаємо свічки тим, хто стоїть попереду. Як немає місця на свічнику, кладемо свічку перед образом, щоб поставити згодом. Поставивши свічку, хрестимося й молимося перед іконою до зображеного на ній святого. На вітання “Слава Ісусу Христу!” відповідаємо: “Слава навіки!”
Під час відправи
Від початкового виголосу до відпусту й благословення вірних храм залишати не прийнято. Неприпустимі розмови, ходіння по храму. Слід мовчки, уважно й зосереджено слухати слова священика, відповідати на них, співаючи разом із хором. Особливо побожно, з душевним трепетом перебуваємо на Службі Божій при читанні Євангелія, відправленні Євхаристійного канону (від Символу віри до “Достойно є”), співі “Отче наш” і причасті Святих Таїн. На Євхаристійному каноні, коли священик промовить “Пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють”, стаємо навколішки й підводимося лише на співі “Достойно є”: в цей час відбувається таїнственне перевтілення хліба й вина на Тіло і Кров Христові. “Отче наш” також співаємо, стоячи на колінах.
При поминанні осіб Святої Тройці (“Отця і Сина і Святого Духа”), при співі “Господи, помилуй”, “Подай, Господи” хрестимося. Хрестимося й уклоняємося, коли священик благословляє нас Святими Дарами, Євангелієм, іконою, хрестом. Коли він благословляє рукою чи обкаджує нас, вклоняємося, не хрестячись. На всеношній службі після читання Євангелія при співі канону вірні по черзі підходять до тетраподу, хрестяться, цілують Євангеліє та святкову ікону й приймають від священика благословення або й помазання освяченою оливою. Благословляючу руку за звичаєм цілують.
Беручи благословення, кладемо праву руку на ліву долонями догори. Після відпусту вірні по черзі підходять до святкової ікони, хрестяться, цілують її, потім цілують хрест у руці священика, приймають антидор (часточки з просфор) і відходять. На вітання “Христос посеред нас” відповідають: “І є, і буде”. При виході з храму тричі хрестимося з молитвою “Боже, будь милостивий до мене, грішного…”.
Сповідь
Перед сповіддю вдома проводимо іспит совісти: аналізуємо свою поведінку від часу останньої сповіді, зіставляємо її з наукою Святої Церкви, викладеною в заповідях Божих Мойсеєві, євангельських заповідях, заповідях церковних, виявляємо вчинені гріхи збуджуємо в душі біль за втратою чистоти й постанову виправитися. Корисно переглянути стосунки з кожним ближнім, типовий перебіг дня, загальний дух свого життя, внутрішній стан під час хвороб, спокус, важких обставин.
До храму приходимо завчасно. Молимося перед сповіддю разом із священиком, потім підходимо до нього по черзі, хрестимося, стаємо навколішки, кладемо два пальці правої руки на Євангеліє, як до присяги, й сповідаємося. Спочатку говоримо, коли були на сповіді востаннє, потім перелічуємо вчинені відтоді гріхи, каємося в них, обіцяємо виправитися й просимо покути. Коли священик подасть розгрішення, цілуємо хрест і Євангеліє, підводимося, хрестимося, відходимо й читаємо молитви, визначені за покуту. Причастя Прагнемо причащатися якнайчастіше, хоч і кожної неділі. Перед тим хоча б три дні треба постити, посилено молитися.
Напередодні необхідно бути на вечірні, вичитати канон перед причастям і від півночі тримати євхаристійний піст: нічого не їсти и не пити, а хто палить цигарки - утриматися від куріння. Вранці прочитуються молитви перед причастям, причасник сповідається в гріхах і дістає від священика розгрішення. Коли священик виходить із Святою Чашею, причасники разом із ним читають уголос молитви “Вірую, Господи, і визнаю”, “Вечері Твоєї тайної”, “Нехай не на суд”. Потім підходять по черзі до Святої Чаші, тримаючи руки складеними на грудях навхрест. Кожен називає своє ім’я, побожно приймає Святі Дари, цілує Чашу й відходить, радісно переживаючи таїнственне єднання з Христом.
Мовчки споживаються теплота й антидор. Після відпусту вичитуються молитви по причасті. Класти земні поклони й цілувати благословляючу руку в цей день не можна.
Поминання родичів і знайомих
Вранці, коли правиться Свята Літургія (Служба Божа), священик на проскомидії виймає з просфор часточки з молитвою за здоров’я живих і вічний спокій померлих. Імена тих, хто поминається на Службі Божій, виголошуються на єктеніях. Щоб пом’янути родичів і знайомих, подаємо їхні імена в граматці (поминальній книжці) або на окремих записках “За здоров’я” та “За спокій душ”. Разом з цим кладемо до карнавки (скриньки для пожертв) грошову пожертву на потреби Божого храму.
На подяку Богові за вчинене нам добро або на якесь прохання, за недужих, подорожніх, воїнів, учнів тощо замовляються молебні до Спасителя, Богородиці, святих покровителів. За спокій душ померлих відправляються панахиди. Замовляти молебень або панахиду треба перед початком богослужіння безпосередньо в священика або в когось із церковного причету. На панахиду приносять і кладуть на спеціяльному столику хліб, мед, цукор або інші солодощі. Разом з цим до карнавки (скриньки для пожертв) кладемо грошову пожертву на потреби Божого храму.
Джерело: Українська Автокефалія
