Треба знати, що коли людина помре на Пасху, або в який-небудь день Світлого Тижня (першу неділю після Пасхи), то мало що співається із звичайних молитов за спочилим, з огляду на величність і славу світлого свята Воскресіння. Бо це свято торжества і радості, а не смутку. І Церква великодніми співами над спочилими провіщає, що всі, хто в Бозі помирають у надії на воскресіння і життя вічне, через Воскресіння Христове, від смутку цього світу переходять до небесної радості.Без анкора
Заочний похорон
У тому випадку, якщо людину хоронили без панахиди (напр.: за часів тоталітарного режиму, воєнних дій чи ін.), то на могилі, або в церкві звершується заочний похорон. Після чину похорону священик запечатує гріб померлого, або землю, принесену до храму на благословення, хрестоподібно висипають на гріб померлого.
Поминальний обід
Є прадавній звичай у пам'ять померлого робити трапези для бідних, роздавати одяг та робити інші вияви милосердя. Сьогодні стало традицією робити поминальні обіди у день похорону, річниці та інші пам'ятні дні. Про такий звичай говорить пророк Єремія: "щоб потішити їх над померлим... будуть ламати їм хліба у жалобі" (Єр. 16;7). Словами "будуть ламати їм хліба" пророк свідчить, що поминання померлих споживанням хліба з молитвою, приносить користь для померлого. Але ж як саме за обідом поминають померлих? Православні християни за поминальною трапезою читають молитву, а потім з молитовним настроєм споживають подану у пам'ять померлого їжу.
В цьому розділі ми намагатимемося, прислухаючись до думок різних людей, що живуть православним життям, систематизувати різні поради і побажання. Це не є ні правилом, ні уставом, а узагальненим правилом поминання померлих.
1.Якщо поминки (3,9,40 дні, роковини) випадають на час Великого Посту, то в перший, четвертий і сьомий тиждень посту рідні і близькі померлого на поминки нікого не запрошують, - ці тижні особливо строгі. Якщо поминальні дні припадають на будні дні інших тижнів Великого Посту, то вони переносяться на найближчі (попереду) суботу, чи неділю. Це називається зустрічним поминанням. Робиться це тому, що тільки у святкові дні Великого Посту - суботу і неділю, звершується Божественна Літургія св. Іоана Золотоустого (в суботу) і св. Василія Великого (у неділю). Ліпше перекласти поминальні обіди на час до або після Великого посту. В давні часи на поминальну трапезу запрошували бідних, калік, сиріт. Хто не дотримується давнього звичаю нехай запрошує лише найближчу родину: матір, батька, чоловіка, жінку, дітей, внуків.
2. Якщо поминки припадають на Світлу седмицю (Перший тиждень після Великодня), то в ці перші вісім днів після Великодня нечитаються молитви за покійних і не звершується за ними панахида. Замість звичайної панахиди в Православній Церкві служиться пасхальна панахида (пасхальний похорон). Православна Церква померлих починає поминати з вівторка Фоминого тижня (другий тиждень після Пасхи), з цього дня у церкві за померлого можна замовити заупокійні богослужіння (Літургію, панахиду).
3. Не слід поминати померлого за столом горілкою та іншими алкогольними напоями (навіть якщо померлий любив випити). Поминки - це дні скорботи, дні молитви за померлого, який може знаходитися у важких муках. Тож невже душі буде легше на тому світі, якщо ми тут насолоджуватимемося вином?
4. За столом краще читати чи співати ті молитви, які знають більшість присутніх, а не обговорювати політичні новини і побутові проблеми.
5. Поминальний обід, який готують рідні і близькі померлого, - це свого роду милостиня для всіх, хто на ньому присутній. Звідси і пішло бажання господарів пригощати всіх якомога смачніше і ситніше. Але потрібно дотримуватися постових днів, встановлених Святою Православною Церквою. Померлих поминають тією їжею, яка передбачена на день поминок: в середу, п'ятницю і в дні постів - пісною, у всі інші - можна скоромною.
6. Перед поминальною трапезою читають сімнадцяту кафізму Псалтиря, молитви читають перед святими іконами, запаливши свічки. В цей час особливо треба молитися за прощення гріхів покійного. Безпосередньо перед їжею читають молитву "Отче наш".
7. Першою стравою, яку споживають, є кутя. Це відварені зерна пшениці, змішані з медом. Зерна є символом воскресіння, а мед або родзинки - насолодою, яку мають праведники у Царстві Небесному. Кутя освячується у храмі під час панахиди. Кутю коштують усі присутні, починаючи з рідних. Після обіду читають подячну молитву: "Дякуємо Тобі, Христе Боже наш, що Ти наситив нас земними Твоїми дарами, не позбав нас і небесного Твого Царства, але як прийшов Ти, Спасе, поміж учнів Твоїх і мир їм дав, прийди до нас і спаси нас. Амінь." В кінці обіду попросіть у Бога за всіх померлих: "Подай, Господи, відпущення гріхів усім раніше спочилим у вірі й надії на воскресіння отцям, братам і сестрам нашим і сотвори їм вічну пам'ять: "Вічна пам'ять" (тричі).
8. Але найголовніше - молитися за упокій і помилування душі померлої людини. Може так статися, що в домі нічого не залишиться, крім води і сухарів, і не буде навіть куті. Що ж, поминання буде гірше? Якщо не знайдеться в домі навіть молитовника, то будемо читати ті молитви, які знаємо напам'ять, звернемося до Бога своїми словами, тільки щоб зітхання наше за душі померлих ішло від серця. Якщо ж є молитовник, то краще молитися по ньому, як було сказано раніше.
Молитися (брати участь у читанні і співі молитов) необхідно всім, хто прийшов на поминальний обід, "Бо де двоє, чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них" (Мт. 18;20).
Пам'ятаймо, що Серцевідець Бог судить не лише діла, а й наміри. Якщо ми готові потрудитися (а молитва е труд) заради упокою душ померлих, якщо ми віримо, що за нашими молитовними трудами, через нашу віру і милостиню прийде полегшення тим, за кого ми молимося, то Бог почує нас, бо сказано Самим Спасителем: "Все, чого попросите у молитві з вірою, - одержите" (Мт.21:22).
