Коли тіло померлого обмиють, зодягнуть, то відразу ж читають канон, який називається "Чинопослідування по відході душі від тіла". Якщо людина померла і вдома її тіла немає, то в день її смерті теж читають чинопослідування. Канон починають читати з прохання: "Молитвами святих отців наших, Господи, Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амінь". Далі читаються початкові молитви ("Трисвяте" по "Отче наш"), - і все решта по порядку. Канон розділений на вісім пісень. Перед тропарями пісні читається стих (приспів) "Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого (раби Твоєї) ім'я померлого". Чинопослідування читають за одного померлого, тому не слід згадувати імена інших померлих.

Жоден народ не залишав без піклування тіл своїх померлих, і, при цьому, погребіння завжди супроводжувалося відповідними обрядами. Свята віра Христова змушує з повагою дивитися на людину-християнина, навіть тоді, коли вона лежить бездиханна і мертва. Тепер цей християнин - здобуток смерті, жертва тління, але все таки він член містичного тіла Ісуса Христа (1 Кор. 12;27). В людському, смертю зруйнованому, тілі-храмі колись велично носився, живі діяв животворчий Дух Божий (1 Кор. 3;16). Тіло християнина освячене причастям Божественного Тіла і Крові Христа Спасителя. Чи можна не поважати Духа Святого, для Якого померлий був Храмом. У другому пришесті Ісуса Христа це мертве і тлінне тіло християнина знову оживе і зодягнеться в нетління і безсмертя (1 Кор. 1;53). Тому наша Православна Церква не залишає дитя своє без опіки матері-Церкви тоді, коли воно перейшло з цього світу в невідому країну вічності. І зворушливі обряди, що здійснюються Святою Церквою над гробом християнина, мають глибокий зміст. Вони базовані на вірі в Бога і беруть свій початок від святих Апостолів і богопросвічених перших християн.