Про молитви за померлих

Смерть захоплює багатьох людей тоді, коли вони тільки що увірували, почали усвідомлювати свої гріхи і не встигли розкаятись у своїх вчинках. Однак Господь не залишає людей без надії. Православна Церква навчає молити Милосердного Бога за таких людей і творити від їхньої особи милостиню і приношення на літургію. Цими милостинями і приношеннями ніби закінчуються ті добрі вчинки, котрих померлі не встигли виконати при житті внаслідок наглої смерті. Молитва за померлих - це прояв безкорисливої любові, яка єднає всіх членів Церкви Христової. Господь Бог чує наші молитви і прощає гріхи померлих нашою вірою. Християнським і моральним обов'язком є хоча б короткою молитвою відплатити нашим батькам за те, що вони виростили нас і зберегли для нас віру православну.

Чи не міг би Бог помилувати їх без нашої молитви, звільнити від кари душу померлого. Господь може. Але де ж тоді була б справедливість? Коли Марія і Марта повідомили Спасителя, що брат їх Лазар помер; коли Ісус прийшов, сказав камінь від гробу відсунути. Опісля підніс очі до неба і закликав Лазаря сильним голосом. А що Лазар був обвитий простиралами, то Ісус сказав присутнім розв'язати його і познімати простирадла. Розважимо обставини цього воскресіння. Чи не міг Христос Своєю всемогутньою силою Сам камінь відвалити, простирадла розв'язати? Але Христос сказав зробити це присутнім. Ось так, подібно, Христос Спаситель готовий покликати з пекельного вогню всі нещасні душі, але не без нашої участі. Ми мусимо найперше камінь відвалити і простирадла розв'язати, тобто перешкоди усунути... Бог може і хоче душі з вогню пекельного звільнити, але тільки щоб ми співдіяли через молитву, милостиню, терпеливістю в прикростях, через жертву служби Божої. Дуже добре роблять ті, котрі всі свої добрі діла жертвують за померлих. Не треба боятися, що жертвуючи свої добрі діла за померлих чоловік обідніє. Все, що ти жертвуєш і залишиться твоїм, твоєю заслугою, та заслужиш ще одну - милосердя.

Святе Писання подає приклади молитовної згадки про померлих і жертви в пам'ять про них з метою вимолення їм прощення гріхів. Так, у старозавітній Церкві існував впродовж усіх часів звичай переламувати над померлими хліби (Втор. 26,11) і на гробах роздавати їх бідним (Тов. 4,17), а також у випадку смерті ближніх накладати на себе піст (1 Цар. 31,13; 2 Цар. 1,12; 3,15), що звичайно поєднувалося із відповідними молитвами. У пророка Варуха є і зразок молитви за померли: Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! - закликає він, - почуй молитву померлих Ізраїля і синів їхніх, які згрішили перед Тобою, котрі не почули голосу Господа Бога свого... не нагадуй неправд отців наших (Вар. 3,4-5). Віра в силу молитви за померлих примусила суворого наглядача закону і передань батьківських Юду Маккавея проголосити молитви за загиблих в бою товаришів, щоб був повністю прощений вчинений ними (померлими воїнами) гріх (крадіжка речей, присвячених ідолам) і надіслати близько двох тисяч драхм срібла в Єрусалим, щоб була принесена умилостивлююча жертва за гріх, щоб він відпустився їм (2 Мак. 12,42-45).

У Новому Завіті вказується, що Ісус Христос, молячись перед хресною смертю за учнів Своїх, молився за блага для них у загробному житті, що є предметом і наших молитов за померлих: Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою...(Ін. 17,24).

За матеріалами книги ієрея Василія Клим'юка «У Бога всі живі»
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua