Одного разу Ісус Христос прийшов у землі Тирські і Сидонські. Там прийшла до Нього одна хананейська жінка, за вірою язичниця, і почала голосно кричати: "Помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується".
Бажаючи показати ученикам Своїм велику віру цієї язичниці, Ісус Христос не сказав ані слова у відповідь.
Тоді ученики почали просити Його: "Відпусти її, бо кричить нам услід".
Але Ісус Христос відповів: "Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого".
В цей час жінка, кланяючись, підійшла до Спасителя, припала до ніг Його і просила: "Господи, допоможи мені".
Ісус Христос сказав їй: "Недобре взяти хліб у дітей і кинути псам".
Так він сказав, тому що євреї називали себе дітьми Авраама, дітьми Божими і синами Царства Небесного, а на язичників дивились як на псів. Ось тому Спаситель, наче навмисне підладжуючись у цьому випадку до євреїв, прирівнюючи цю жінку до псів, бажав показати євреям їхню цілковиту неправоту, несправедливість їхнього ставлення до язичників. Серед язичників Він часто знаходив таку сильну віру, якої не знаходив навіть у євреїв, названих Ним "загиблими вівцями дому Ізраїлевого". Крім того, цими словами Спаситель показав жінці, що Він повинен жити і чинити Свої діла насамперед серед євреїв, бо вони вірували в істинного Бога. А головне, Спаситель бачив віруюче серце цієї жінки і радів, що на її прикладі може показати усім людям, якою повинна бути віра.
Жінка смиренно відповіла на це: "Так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх".
Цими словами хананеянка показала не тільки велике смирення своє й усвідомлення, що в язичництві людина не може бути так близько до Бога, як в істинній вірі, але й висловила цим свою глибоку віру, що в милосердного Бога вистачить ласки на кожну людину.
Тоді Ісус Христос сказав їй: "О жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш". І дочка її зцілилася в ту ж мить.
Повернувшись додому, жінка знайшла свою дочку здоровою, вона спокійно відпочивала на постелі своїй.
(Див.: Мф 15, 21–28; Мк 7, 24–30).
ЗАКОН БОЖИЙ
Бажаючи показати ученикам Своїм велику віру цієї язичниці, Ісус Христос не сказав ані слова у відповідь.
Тоді ученики почали просити Його: "Відпусти її, бо кричить нам услід".
Але Ісус Христос відповів: "Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого".
В цей час жінка, кланяючись, підійшла до Спасителя, припала до ніг Його і просила: "Господи, допоможи мені".
Ісус Христос сказав їй: "Недобре взяти хліб у дітей і кинути псам".
Так він сказав, тому що євреї називали себе дітьми Авраама, дітьми Божими і синами Царства Небесного, а на язичників дивились як на псів. Ось тому Спаситель, наче навмисне підладжуючись у цьому випадку до євреїв, прирівнюючи цю жінку до псів, бажав показати євреям їхню цілковиту неправоту, несправедливість їхнього ставлення до язичників. Серед язичників Він часто знаходив таку сильну віру, якої не знаходив навіть у євреїв, названих Ним "загиблими вівцями дому Ізраїлевого". Крім того, цими словами Спаситель показав жінці, що Він повинен жити і чинити Свої діла насамперед серед євреїв, бо вони вірували в істинного Бога. А головне, Спаситель бачив віруюче серце цієї жінки і радів, що на її прикладі може показати усім людям, якою повинна бути віра.
Жінка смиренно відповіла на це: "Так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх".
Цими словами хананеянка показала не тільки велике смирення своє й усвідомлення, що в язичництві людина не може бути так близько до Бога, як в істинній вірі, але й висловила цим свою глибоку віру, що в милосердного Бога вистачить ласки на кожну людину.
Тоді Ісус Христос сказав їй: "О жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш". І дочка її зцілилася в ту ж мить.
Повернувшись додому, жінка знайшла свою дочку здоровою, вона спокійно відпочивала на постелі своїй.
(Див.: Мф 15, 21–28; Мк 7, 24–30).
ЗАКОН БОЖИЙ
