Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • 8 липня - православний День закоханих
    8 липня православні християни відзначають «День…
  • Піст святих апостолів Петра й Павла
    Цей літній піст, який зараз ми називаємо Петровим, або апостольським,…
  • Неділя 1-та після П'ятдесятниці. Всіх святих
    Святі - це люди, які відповіли любов'ю на любов, люди, які зрозуміли,…
  • Поява святих - це результат подвигу Христа Спасителя
    Сьогоднi на завершення усiх великих свят, - на честь i славу…
  • Відбулася X Всеукраїнська олімпіада «Юні знавці Біблії-2017»
    Пропонуємо прочитати статтю про X Всеукраїнську олімпіаду «Юні знавці…
  • Популярне
  • 8 липня - православний День закоханих
    8 липня православні християни відзначають «День…
  • Опитування
    Ти святкуєш 8 липня православний День закоханих?
    так
    ні
    святкую день Валентина
    а що це за свято?
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Липень 2017    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    31
     
    Липень 2017 (1)
    Червень 2017 (3)
    Травень 2017 (1)
    Квітень 2017 (8)
    Березень 2017 (11)
    Лютий 2017 (12)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Проповідь у 17-ту неділю після П’ятидесятниці

    Проповідь у 17-ту неділю після П’ятидесятниці
    Неділя 17-а після П’ятидесятниці. Зцілення дочки ханаанки

    В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

    Ханаанка, яка приступила до Христа благаючи Його зцілити її біснувату дочку, язичниця, в час, коли євреї, єдині, хто вірив в Бога Єдиного, не спілкувалися з поганами, цуралися, їх. І ось ця жінка підходить до Христа: це вже говорить про те, що вона в Ньому побачила щось, чого вона не бачила в інших, що вона відчула щось у Ньому: чуттям, серцем вловила щось, що вселило їй довіру і зняло з неї страх, що вона буде прогнана.

    І вона звернулася до Нього зі словами, які ми знаходимо також в Євангелії від Марка на вустах сліпого Вартімея: Ісусе, сину Давид! .. Це вже - сповідь віри: звичайно, не у Христа як Сина Божого, але в Христа як народженого від царственої гілки Давида, з якої має народитися Спаситель світу: Ісус, сину Давида, помилуй мою дочку! Вона біснується...

    А Христос іде Своїм шляхом, мовчки, не озиваючись на її крик. І учні звертаються до Нього: "Відпусти її, - бо вона нас переслідує цим криком надії і відчаю... "Відпусти її" не означає "прожени": це означає: Невже Ти не пошкодуєш? Вона ж теж людина - чи ні? Або нам цуратися таких? Хіба людське горе в поган не таке болісне, як і в нас? Відпусти її з миром...

    І Христос каже: "Я не посланий до всіх - Я посланий до загиблих овець ізраїльського дому..." Ханаанка ж відповідає: "Господи! Допоможи..." Вона не відповідає на Його зауваження, що Він не до неї посланий; вона просто вірить, що Він її пошкодує; вона не сперечається; вона не стверджує: Як же так, - я теж людина! - Ні, вона просто вірить... І Христос випробовує її віру ще раз; Він цю віру, звичайно, знав; і ханаанка, знала Його прозріння; але учням, ймовірно, треба було виміряти глибину віри, на яку здатний язичник. Він їй каже: "Недобре відняти хліб від дітей і віддати псам..." Ці слова здаються такими жорстокими і нещадними; мені здається, що їх можна зрозуміти, якщо уявити собі Спасителя, який опустив свій погляд - уважний, вдумливий, жалісливий погляд - до піднятих очам цієї жінки; вона чула ці слова - як вона чула і інші жорсткі слова - але вона чула їх, і одночасно бачила лик Божественної Любові, звернений до неї. І вона відповідає немов з посмішкою: "Та ні, Господи! Адже і собаки живляться від кришок, які падають зі столу їхніх господарів". Це можна сказати тільки з глибини віри та з свідомості, що жорстокі слова не виходять з черствого серця.

    І Спаситель тут, як в інших випадках, на віру відгукується любов'ю і Своєю владою цілити, милувати і спасати: "Жінко! Твоя віра велика! Хай буде тобі за бажанням твоїм. І тієї години її дочка видужала. Тут ми бачимо ще і ще раз, що немає межі Божому співчуттю, що Він не ділить людей на віруючих і невіруючих, на своїх і чужих: для Нього чужих немає - всі свої; але разом з цим Він і очікує і вимагає від нас не легковір'я, а істинної віри, готовності довіритися Богові й готовності пробитись до Бога криком, благанням, вірою. І цьому ми повинні навчитися від ханаанки. Амінь.
    11 жовтня 1981 р. Б.
    Митрополит Антоній Сурожський
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Вконтакті
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів.

    Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка ВКонтакті - дозволяє опублікувати відгук через vk.com
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com