Неділя 27-ма після П’ятидесятниці. Зцілення згорбленою жінки
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Зцілення Спасителем Христом в суботній день жінки, яка вісімнадцять років була зігнута хворобою - один з багатьох прикладів подібних зцілень саме в суботу, тобто в день, коли згідно ізраїльському закону людині не належало вчиняти ніяких справ, а належало відпочивати. Цей відпочинок був встановлений як символ того, що в сьомий день Господь спочив від Своїх справ, створивши світ. Цей день суботній, сьомий день був днем, коли людина повинна була відпочити - не просто відвернутися від роботи, яка приносила хліб, але щоб зібрати в собі нові сили життя. Таке ж встановлення було про землю - сьомий рік був роком відпочинку землі; поле, яке орали шість років, на сьомий рік не орали, давали йому відпочити, і тільки на восьмий рік, тобто в перший рік нової седмиці, його знову орали. І знову центральний смисл цього закону в тому, щоб в цей рік зібралися нові життєві сили, як потім могли б розквітнути.
І ті винятки, які стосуються відпочинку сьомого дня, які ми знаходимо в Старому Завіті, саме ті, які згадує Спаситель, спрямовані до того ж: в день суботній дозволялося відв'язати свого осла, свого вола, вести свою худобу на водопій, тому що це був день, коли життя повинно було восторжествувати над працею: не просто відпочинок, але акумулювання життєвих сил. І Христос так часто робить чудо в цей день сьомий, наче підкреслюючи, що в сьомий день повинно повернутися життя, повинна повернутися цілісність, повинна повернутися сила всім, хто її втратив, всім, у кому вона починала згасати.
Але є ще й інше значення, як мені здається, цьому Христовому чудотворенню в суботу. Коли Бог спочив від Своїх справ, Він не залишив створену Ним землю, створений Ним космос напризволяще. Він продовжував оточувати світ турботою і любов'ю. Але конкретну турботу про землю Він вручив людині, яка належить до двох світів. З одного боку, людина від землі, яка належить всьому ряду живих істот, які створив Бог. А з іншого боку, людина належить до духовного світу, тому що вона не тільки створена за образом і подобою Божою, але в людині живе дух, який робить її своїм і рідним Самому Богу. І покликання людини було в тому, як говорить святий Максим Сповідник, щоб, будучи одночасно громадянином Царства Духа і громадянином землі, з'єднати землю і небо, так, щоб земля була пронизана Божественною присутністю та духом життя. Сьомий день - це вся історія, на чолі якої повинна була стояти людина, як би провадив весь світ в Царство Боже.
Але людина не виконала свого покликання, натомість зрадила і Богу, і землі, і своєму ближньому - чим віддала землю під владу темних сил; людина зрадила. І земля, і її історичні долі, і особиста доля людини вже під владою сил зла. І коли народився Христос, єдиний безгрішний, єдиний справжній, істинна Людина, Він став осередком історії, Він став главою створеного світу, Він став його путівником. І тому стільки чудес Він творить саме в суботній день, той день, який є символом всієї людської історії. Цими чудесами Він говорить про те, що порядок справжньої історії в Ньому відновлений, і Ним відновлюється скрізь, де людина відвернеться від зла, перестане бути зрадником і ввійде в працю Божу перетворення земного світу в світ небесний. Амінь.
Митрополит Антоній Сурожський
Переклад українською: Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
