Тропар, кондак
Пройшло вісім днів після Різдва Христового. А на восьмий день по єврейському закону давалось ім’я дитині. От і Христу на восьмий день дано ім’я «Ісус», цебто Спаситель. Це ім’я дав Христу архангел Божий ще Йосифу-обручнику Діви Марії, ще перш ніж народився Христос. Цим ім’ям уже назавжди означилось призначення Христа на землі. Він є Ісус, Він є Спаситель, діло Його на землі — це спасіння, це визволення людей. Він прийшов розшукати і спасти те, що загибає. (Лук. 19, 10). До цього імення Ісус, що дане Сину Божому янголом, люди додали йому ще друге ім’я «Христос», цебто Божий обранець. Божий помазаник, бо тих, кого обирав Бог собі на службу — царів, первосвящеників і пророків — помазували миром. Отже й Син Божий став на землі Христом, цебто царем, первосвящеником, щоб бути Спасителем, цебто Ісусом.
Але не тим царем став Син Божий на землі, яких багато було й до Нього, багато було й після Нього. Ні! Він став тим єдиним на весь світ царем,, якому Бог віддав у владу всі народи (Пс. 2, 8), і царству його не буде кінця (Лук. 1, 33). Христос, це той Цар, який сам про себе свідчив перед Пилатом: «Так, Я Цар, але царство моє не від світу цього. Я на те народився і на те прийшов на світ, щоб свідчити про істину і кожен, хто жадає істини, послухає мого голосу» (Ів. 18, 37).
Христос є той Цар, що з-поміж усіх народів світу обирає собі вірних слуг, щоб заснувати з них царство небесне, царство світла і волі, що зветься Церквою Христовою. І в цьому відношенні, як голова Церкви Христос є той Цар, що вищий від усякого начальства і влади і сили і панування і від усякого імені, названого не тільки в цьому віці, а й в майбутньому (Еф. 1, 21), і перед ним повинно скоритись все, що на небі і на землі і під землею (Фил. 2, 10).
Христос став первосвящеником на землі. Але не тим первосвящеником, яких багато було до нього серед євреїв і інших народів, що щодня приносили жертви за свої і чужі гріхи. Христос раз на завжди приніс самого себе в жертву за гріхи світу і з своєю кров’ю зійшов на небо, де по віки перебуває і цим замінив собою всіх первосвящеників (Євр. 7, 9).
Христос на землі став пророком. Але не тим пророком, яких багато було до Нього, що про Нього пророкували, а тим пророком, на якому здійснились всі давні пророцтва, який дав світові своє вічне благовістя, і ті, хто буде після Нього проповідувати, будуть тільки свідками Його, будуть тільки продовжувати Його науку. Одним словом, Христос замінив собою всіх царів, первосвящеників і пророків в найвищім значенні цих слів і поклав початок новому життю, що визволяє людей від старого розуміння цієї влади, і тому Він є дійсний Спаситель, Визвольник людей. Навіть той обряд, який виконано було над Христом Спасителем в цей день обрізання, що Він прийняв, як син єврейського народу, цей обряд скінчив на Ньому своє розуміння і значення, і Він замінив цей обряд обрізанням нерукотвореним — прощенням гріхів в тайні хрещення (Кол. 2, 11 - 12), що робить людину новим створінням (Гал. б, 15).
Любі брати і сестри! Як Святителю Миколаю часто співаємо: Яке ім’я твоє, таке було і життя твоє; так ще в безмежно більшій мірі це треба прикласти і до Христа: яке було Його ім’я, таке було й Його життя. Як ім’я Його було «Ісус» — Спаситель, так і все життя своє Він поклав на те, щоб спасти, визволити всі народи, все що загибає. І це діло свого життя Христос продовжує і тепер, і буде продовжувати до кінця світу, бо життя Його вічне. По імені своєму Христос є Цар, первосвященик і пророк і все життя своє Він поклав на утворення царства небесного на землі, на освячення в цьому царстві всіх вірних своїм первосвященством і освітлення їх своїм пророцтвом. І це діло свого життя Христос провадить і тепер і буде провадити й до кінця світу, бо життя Його вічне.
Але як же Христос творить своє вічне діло — діло визволення, діло утворення нового світу, нової людини, нових народів? Це Христос творить через нас, через своїх вірних. От через що і його імення повинно перейти ї до нас. Це зрозуміли ще перші Його ученики з антийохійських поган і вони перші назвали себе християнами (Діян. 11, 26). А від них уже і всі віруючі у Христа стали називатись християнами і віра у Христа стала називатись християнською. Отже і ми християни повинні провадити і життя християнське, повинні утворювати в себе дійсну Христову церкву, з себе утворювати нову людину, а з нашого народу новий народ — рабів царства небесного.
Але як часто християни тільки по імені так називаються, а життям своїм нічим майже не відріжняються від старого поза християнського розуміння Христової віри. Як часто християни по імені залишаються рабами земного царства і всіх діл його, слугами земного первосвященства і всієї погорди його, послугами земного книжництва і всієї неправди його! Отже очистити діло Христове від усього того, що не є Христове, а примішано до Христового неправдою світу цього — це є перший обов’язок тих, хто сміє називати себе християнами, щоб по імені нашому було і життя наше…
Тропар, кондак
Пройшло вісім днів після Різдва Христового. А на восьмий день по єврейському закону давалось ім’я дитині. От і Христу на восьмий день дано ім’я «Ісус», цебто Спаситель. Це ім’я дав Христу архангел Божий ще Йосифу-обручнику Діви Марії, ще перш ніж народився Христос. Цим ім’ям уже назавжди означилось призначення Христа на землі. Він є Ісус, Він є Спаситель, діло Його на землі — це спасіння, це визволення людей. Він прийшов розшукати і спасти те, що загибає. (Лук. 19, 10). До цього імення Ісус, що дане Сину Божому янголом, люди додали йому ще друге ім’я «Христос», цебто Божий обранець. Божий помазаник, бо тих, кого обирав Бог собі на службу — царів, первосвящеників і пророків — помазували миром. Отже й Син Божий став на землі Христом, цебто царем, первосвящеником, щоб бути Спасителем, цебто Ісусом.
Але не тим царем став Син Божий на землі, яких багато було й до Нього, багато було й після Нього. Ні! Він став тим єдиним на весь світ царем,, якому Бог віддав у владу всі народи (Пс. 2, 8), і царству його не буде кінця (Лук. 1, 33). Христос, це той Цар, який сам про себе свідчив перед Пилатом: «Так, Я Цар, але царство моє не від світу цього. Я на те народився і на те прийшов на світ, щоб свідчити про істину і кожен, хто жадає істини, послухає мого голосу» (Ів. 18, 37).
Христос є той Цар, що з-поміж усіх народів світу обирає собі вірних слуг, щоб заснувати з них царство небесне, царство світла і волі, що зветься Церквою Христовою. І в цьому відношенні, як голова Церкви Христос є той Цар, що вищий від усякого начальства і влади і сили і панування і від усякого імені, названого не тільки в цьому віці, а й в майбутньому (Еф. 1, 21), і перед ним повинно скоритись все, що на небі і на землі і під землею (Фил. 2, 10).
Христос став первосвящеником на землі. Але не тим первосвящеником, яких багато було до нього серед євреїв і інших народів, що щодня приносили жертви за свої і чужі гріхи. Христос раз на завжди приніс самого себе в жертву за гріхи світу і з своєю кров’ю зійшов на небо, де по віки перебуває і цим замінив собою всіх первосвящеників (Євр. 7, 9).
Христос на землі став пророком. Але не тим пророком, яких багато було до Нього, що про Нього пророкували, а тим пророком, на якому здійснились всі давні пророцтва, який дав світові своє вічне благовістя, і ті, хто буде після Нього проповідувати, будуть тільки свідками Його, будуть тільки продовжувати Його науку. Одним словом, Христос замінив собою всіх царів, первосвящеників і пророків в найвищім значенні цих слів і поклав початок новому життю, що визволяє людей від старого розуміння цієї влади, і тому Він є дійсний Спаситель, Визвольник людей. Навіть той обряд, який виконано було над Христом Спасителем в цей день обрізання, що Він прийняв, як син єврейського народу, цей обряд скінчив на Ньому своє розуміння і значення, і Він замінив цей обряд обрізанням нерукотвореним — прощенням гріхів в тайні хрещення (Кол. 2, 11 - 12), що робить людину новим створінням (Гал. б, 15).
Любі брати і сестри! Як Святителю Миколаю часто співаємо: Яке ім’я твоє, таке було і життя твоє; так ще в безмежно більшій мірі це треба прикласти і до Христа: яке було Його ім’я, таке було й Його життя. Як ім’я Його було «Ісус» — Спаситель, так і все життя своє Він поклав на те, щоб спасти, визволити всі народи, все що загибає. І це діло свого життя Христос продовжує і тепер, і буде продовжувати до кінця світу, бо життя Його вічне. По імені своєму Христос є Цар, первосвященик і пророк і все життя своє Він поклав на утворення царства небесного на землі, на освячення в цьому царстві всіх вірних своїм первосвященством і освітлення їх своїм пророцтвом. І це діло свого життя Христос провадить і тепер і буде провадити й до кінця світу, бо життя Його вічне.
Але як же Христос творить своє вічне діло — діло визволення, діло утворення нового світу, нової людини, нових народів? Це Христос творить через нас, через своїх вірних. От через що і його імення повинно перейти ї до нас. Це зрозуміли ще перші Його ученики з антийохійських поган і вони перші назвали себе християнами (Діян. 11, 26). А від них уже і всі віруючі у Христа стали називатись християнами і віра у Христа стала називатись християнською. Отже і ми християни повинні провадити і життя християнське, повинні утворювати в себе дійсну Христову церкву, з себе утворювати нову людину, а з нашого народу новий народ — рабів царства небесного.
Але як часто християни тільки по імені так називаються, а життям своїм нічим майже не відріжняються від старого поза християнського розуміння Христової віри. Як часто християни по імені залишаються рабами земного царства і всіх діл його, слугами земного первосвященства і всієї погорди його, послугами земного книжництва і всієї неправди його! Отже очистити діло Христове від усього того, що не є Христове, а примішано до Христового неправдою світу цього — це є перший обов’язок тих, хто сміє називати себе християнами, щоб по імені нашому було і життя наше…
Тропар, кондак
