Ісус Христос учив,що в Царстві Його на землі (тобто у Церкві Христовій) до останнього дня світу знаходитимуться і грішники.
Господь сказав: "Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов.
Коли зійшов посів і показався плід, тоді з'явився і кукіль. Прийшли раби господаря і сказали йому: "Господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?"
Він же сказав їм: "Людина-ворог це зробила".
А раби сказали йому: "Чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?"
Але він сказав: "Ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спочатку кукіль і зв'яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю заберіть у житницю мою".
Ученики, залишившись наодинці з Господом, просили Його пояснити їм цю притчу.
Ісус Христос дав таке пояснення:
Людина, що сіє добре зерно, є Син Людський (тобто Сам Господь Ісус Христос).
Поле – це світ.
Добре зерно (пшениця) – це сини Царства Божого, тобто люди добрі, благочестиві, що прийняли вчення Христове.
Кукіль (плевели) – сини лукавого (диявола), тобто нечестиві, злі люди.
Ворог, що посіяв кукіль, – це диявол.
Жнива – це кінець світу.
Женці – ангели.
Тому як збирають кукіль і вогнем спалюють, так буде і в кінці віку. Пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його усіх грішників і беззаконників, і вкинуть їх у піч вогненну, там буде плач і скрегіт зубів. А праведники засяють, як сонце, у Царстві Отця їхнього (в Царстві вічного і блаженного життя).
Як часто, дивлячись на обурливі вчинки аморальних, злих людей, ми запитуємо: "Господи! Чому Ти не караєш тепер злих людей? Навіщо Ти даєш їм можливість користуватися усіма благами світу? Навіщо вони утискують, гноблять добрих?"
На всі ці питання в цій притчі дано відповідь: залиште рости разом і те й інше до жнив – до дня Страшного Суду. Така воля Божа. Тому що Господь дав людині образ і подобу Свою – вільну волю. Зло виникло у світі з вини творіння – диявола, який постійно і хитро сіє зло у світі – поширює серед людей невір'я і всілякі беззаконня.
Вільним вибором добра і відхиленням зла людина звеличує Бога, славить Його й удосконалюється сама, а терплячи страждання від злих, отримує від Бога найвищу нагороду у Царстві Небесному.
Таким чином, Бог без усякого примусу дає людям з доброю волею можливість заслужити вічне, блаженне життя у Царстві Небесному, а людям зі злою волею – вічні муки у пеклі.
(Див.: Мф 13, 24–30, 36–43).
ЗАКОН БОЖИЙ
Господь сказав: "Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов.
Коли зійшов посів і показався плід, тоді з'явився і кукіль. Прийшли раби господаря і сказали йому: "Господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?"
Він же сказав їм: "Людина-ворог це зробила".
А раби сказали йому: "Чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?"
Але він сказав: "Ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спочатку кукіль і зв'яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю заберіть у житницю мою".
Ученики, залишившись наодинці з Господом, просили Його пояснити їм цю притчу.
Ісус Христос дав таке пояснення:
Людина, що сіє добре зерно, є Син Людський (тобто Сам Господь Ісус Христос).
Поле – це світ.
Добре зерно (пшениця) – це сини Царства Божого, тобто люди добрі, благочестиві, що прийняли вчення Христове.
Кукіль (плевели) – сини лукавого (диявола), тобто нечестиві, злі люди.
Ворог, що посіяв кукіль, – це диявол.
Жнива – це кінець світу.
Женці – ангели.
Тому як збирають кукіль і вогнем спалюють, так буде і в кінці віку. Пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його усіх грішників і беззаконників, і вкинуть їх у піч вогненну, там буде плач і скрегіт зубів. А праведники засяють, як сонце, у Царстві Отця їхнього (в Царстві вічного і блаженного життя).
Як часто, дивлячись на обурливі вчинки аморальних, злих людей, ми запитуємо: "Господи! Чому Ти не караєш тепер злих людей? Навіщо Ти даєш їм можливість користуватися усіма благами світу? Навіщо вони утискують, гноблять добрих?"
На всі ці питання в цій притчі дано відповідь: залиште рости разом і те й інше до жнив – до дня Страшного Суду. Така воля Божа. Тому що Господь дав людині образ і подобу Свою – вільну волю. Зло виникло у світі з вини творіння – диявола, який постійно і хитро сіє зло у світі – поширює серед людей невір'я і всілякі беззаконня.
Вільним вибором добра і відхиленням зла людина звеличує Бога, славить Його й удосконалюється сама, а терплячи страждання від злих, отримує від Бога найвищу нагороду у Царстві Небесному.
Таким чином, Бог без усякого примусу дає людям з доброю волею можливість заслужити вічне, блаженне життя у Царстві Небесному, а людям зі злою волею – вічні муки у пеклі.
(Див.: Мф 13, 24–30, 36–43).
ЗАКОН БОЖИЙ
