РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ЄПИСКОПА ЛЬВІВСЬКОГО І ГАЛИЦЬКОГО ФІЛАРЕТА

У цю благословенну, найсвітлішу ніч я звертаюся до вас зі словами Ангельської хвали: «Слава у Вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк.2:14) Нині не лише небеса повідають славу Божу (Пс.18,2), а й земля поклоняється Всевишньому і оспівує Його святе ім’я (Пс.65,4). Святий Григорій Нісський закликає нас прислухатися до цього божественного співу запитуючи: «А чому Ангели прославляють своїм голосом Божество, яке споглядається у Вишніх?» «Тому, – відповідають вони, – що і на землі мир». Ось яке явище привело ангелів в радість: «на землі мир!» Земля, яка раніше була проклята, яка вирощувала терня і бур’ян, – земля війн, місце вигнання засуджених, – ця земля прийняла мир. О чудо! Істина від землі засяяла, і правда з небес прихилилася (Пс.84,12)». Все радіє, бо родився Спаситель світу: заради нас родилося дитя мале – предвічний Бог (3 антифон, кондак, глас 3)

З безмежної любові Бог створив небо і землю, заселив її живими істотами, а тоді сотворив людину за Своїм Образом і Подобою, щоб благо поширювалась все більше у всесвіті, бо такою є властивість благості Господньої. Особливо обдарованою була тоді людина, її найвищим благом було існування у єднанні з джерелом життя – Господом, мир був у душі та совісті, мир був з Богом та природою.

Та своїм переступом заповіді людина вибудувала перепону між собою і Богом, потрапила під владу диявола, гріха, стала пристрасною і смертною. Миру не стало, запанувало зло, ненависть, люди почали ворогувати між собою, почалися війни, людина стала нищити Землю. Мир був порушений гріхом і лише звільненням від гріха він міг бути відновлений. І лише Бог міг звільнити людину від наслідків її непослуху.

Та ж сама незбагненна і безмежна любов і милосердя спонукали Триєдиного Бога повернути занепалому людству благодать Свого Образу, за яким воно було створено. «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, а мав життя вічне». (Іоан. 3,16)

«Він один йшов до того, щоб за всіх постраждати і за всіх бути заступником перед Богом-Отцем» – свідчить св. Афанасій Великий. У маленькій віфлеємській печері в убогих яслах возлежить Бог втілений, Син Божий, Який став Сином Людським, уподобив Себе людині у всьому крім гріха. «Христос – наш мир, – говорить святий Апостол Павел, – Він, Хто створив із двох одне і зруйнував перешкоду, яка стояла посередині, знищивши ворожнечу плоттю Своєю, а закон заповідей вченням, щоб із двох створити в Собі Самому одну нову людину, вчинивши мир, і в єдиному тілі примирити обох з Богом посередництвом хреста, убивши ворожнечу на ньому». (Єф.2, 14-16)

Погляньмо лиш внутрішнім зором на те велике діло спасіння, яке звершив для нас Іісус Христос: «Грізна хмара гніву Божого була над нами – прийшов Господь примиритель і розігнав цю хмару. Ми були вкриті ранами гріхів і пристрастей – прийшов лікар душ і зцілив нас… Були ми в кайданах рабства – прийшов визволитель і звільнив нас від уз…» – говорить святитель Феофан Затворник.

Так чому ж досі, незважаючи на такий щедрий дар, світ потерпає від війн, збройних конфліктів, терористичних актів, насильства? «Мир, мир», – говоримо ми, та миру нема. Лиш встигнуть люди припинити кровопролиття в одному місці, як воно починається в іншому... Де ж той мир який прославляють Ангели? Як віднайти його людині?

Насправді ж, мир, принесений на землю новонародженим Богонемовлям, це не якийсь стан зовнішнього спокою, це – мир душі людини, викупленої Спасителем, мир совісті, примирення з Богом, з людьми і з самим собою. «Він, прийшовши, благовіствував мир вам, далеким і близьким, бо через Нього, і ті й інші, маємо доступ до Отця в одному Дусі». (Єф.2, 17-18) Той, хто вступає в живе спілкування з Творцем, той приймає від Нього свободу, зцілення, мир, володіє всім цим і вкушає солодкість благодаті. І лише тоді, коли людина досягне цього благословенного стану, вона може нести мир іншим. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими названі будуть. Саме цих миротворців наш грішний світ і потребує.

Бог Сам вийшов назустріч Своєму творінню, щоб відновити порушений мир, і все дає нам для цього: «Дитя народилося нам, даний нам Син ..» (Іс.9,3) – нам даний, кожному з нас – для кожного з нас народився цієї ночі Син Божий. Бог проявляє нам Свою любов необмежено, і лише від нас самих залежить те, наскільки ми будемо здатними розкрити їй своє серце, прийняти її, наскільки вистачить у нас сміливості йти шляхом, що вказав нам Спаситель, шляхом таким важким, але прекрасним і животворним. Щоби у цьому процесі відновлення взаємної любові і примирення з Творцем у наших душах народилася тиха пісня хвали і доєдналася до Ангельського хору: «Слава у Вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!»