В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Звертаючись до чоловіка, який хотів досягти досконалості, Спаситель сказав: "Йди за Мною..." У той час ці слова були прості; вони значили залишити всі турботи - сім'ю, роботу, покликання, звички і піти разом з Христом по дорогах Святої землі, будучи свідками Його чудес, вслухаючись у Його слова, роблячись до самих глибин Його учнем і чекаючи того, що буде попереду, про що ніхто не знав, крім Сина Божого, Який прийшов у світ, щоб віддати Своє життя за цей світ.
Але коли ці слова звернені до нас - що вони означають? Вони не можуть означити того фізичного, тілесного слідування за Христом шляхами та дорогами; але Христос нас кличе за Собою, увійти у вічне життя. Коли учні Іоана Хрестителя запитали Христа: "Де Ти живеш?", - Він відповів: "Прийдіть і подивіться..." У земному сенсі, Він жив в якійсь хатині неподалік від Йордану; але в якомусь іншому сенсі, в тому сенсі, який підкорив учнів раз і назавжди, Він, як мовиться про Бога в Святому Письмі, жив у світлі неприступному, в глибинах Божества; в тому світлі, яке осяває кожну людини, що вступає і приходить у світ.
І ось Господь кличе нас йти за Ним в ці глибини богопізнання, в глибини вічності і життя. Він Сам нам сказав: життя вічне у тому, щоб пізнати Бога і Його Сина Ісуса Христа, життя в тому, щоб так з Ним з'єднатися, так нерозлучно, так глибоко з Ним зростися, стати одним, щоб ми могли сказати: моє життя - Христос; Його вчення, Його шляхи, Його думки і Його почуття, Його воля і Його доля - мої, я їх приймаю на себе, як хрест, як Воскресіння, як смерть і як життя, і як шлях.
Ось що означає слідувати за Христом тепер: вслухатися в Його Божественне слово, яке окреслює, вказує нам шлях життя; і на цьому шляху, у всьому, скільки у нас є сил, але з усіх наших сил, бути учнями Христа. Але для цього, як і в давнину, треба звільнитися від усього, що робить нас рабами, пов'язує, не пускає у вічне життя. Про це кожен з нас повинен про себе подумати... Для цього треба глибоко вдивитися в себе і поставити перед собою питання: от, якби тепер постав переді мною Спаситель і сказав: залиш це, це єдина твоя перешкода між тобою і вічним життям - що б ми на це відповіли? Залишили б або сказали б: "Не можу, Господи, прости!"?
Ось про це нам треба подумати, тому що ми всі покликані слідувати за Христом у славу вічного життя; це наше покликання: воскреснути духом, перш ніж свого часу ми воскреснемо тілом, і ввійти в таємницю Божества, пізнати Бога, як говорить апостол Павло, подібно до того, як ми самі Ним пізнані, поклонитися Йому всім життям, всім духом, всією своєю істиною. Амінь.
30 січня 1983 р.Б.
Митрополит Антоній Сурожський
Переклад українською: Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
