Неділя 8-ма після П’ятидесятниці. Насичення народу п'ятьма хлібами.
Проповідь митрополита Антонія Сурожського
Проповідь митрополита Антонія Сурожського
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
З року в рік і з покоління в покоління ми читаємо Євангеліє в нових контекстах і перед обличчям нових обставин - історичних або особистих. І кожен раз той чи інший уривок може вдарити нас в душу по-новому.
Сьогодні ми читаємо про насичення народу Христом. І найчастіше у Отців Церкви і у духовних письменників читаєш про їх почуття подиву на милосердя Боже і про владу Бога, Який міг наситити стільки народу настільки малим, Який міг творити чудеса в світі, такому Йому чужому, коли хоч іскра віри, хоч тріщинка в броні нашої невіри дозволяла Йому діяти.
При читанні сьогодні цього Євангельського уривка, мене по-новому вразили слова Христа. Учні звертаються до Нього, щоб Він відіслав натовп, тому що день закінчується, найближчі селища далеко, вони ослабнуть на шляху від втоми і нічних сутінків, якщо залишаться довше, а вони не їли весь день, вслухаючись в животворне слово Христове. І Христос промовляє до учнів: "Ні, їм не потрібно йти, - дайте ви їм їсти..." Але як же вони можуть нагодувати такий натовп людей, чоловіків, жінок і дітей, у них лише п'ять хлібів і дві риби? І тут - виклик Христа учням, і виклик Христа нам. Так, - в якомусь сенсі один тільки Бог може зробити це чудо; але тільки якщо ми сприяємо цьому диву відкритістю нашого серця і відкритістю наших рук, вклавши в диво все, що у нас є. Христос не сказав учням: "Бережіть те, що вам потрібно самим, і віддайте інше, віддайте іншим те, що залишиться". Він сказав: "Візьміть все, що у вас є, і віддайте все..."Чи не говорить це нам Господь зараз, особливо підкреслено, коли ми забезпечені, багаті та благополучні, і коли щодня ми чуємо про голод, жебрацтво і голодні смерті тисяч і тисяч людей? І Господь нам говорить зовсім просто: "Віддайте те, що у вас є, і дайте Мені діяти далі; не просіть Мене про диво, коли ви можете зробити те, що потрібно..."
Апостоли могли зробити небагато - вони могли тільки розділити п'ять хлібів і дві риби. Але ми можемо поділитися багато чим! Якби наші серця були відкриті і якщо б кам'яні серця Бог перетворив на серця із плоті, якби ми навчилися хоч зовсім трохи, лише саму краплю, діяльної любові до ближнього, то голоду в світі не було б.
І сьогоднішнє Євангеліє говорить нам - озирнися навколо! Озирнися на кожну людину, яка голодує, кожну бездомну людину, кожну людину, яка в нужді, і пам'ятай, що кожна з цих людей - твоя відповідальність, що весь їх голод, вся їх бездомність, все їхнє жебрацтво в кінцевому підсумку - результат твого благополуччя, твоєї зручності, твоєї забезпеченості і твоєї відмови розділити, поділитися, дати. Дати не більше того, що є, а просто дати.
Якби ми тільки пам'ятали, що, як сказав один святий, імені якого я зараз не пригадаю, коли він з'їдає шматок понад свою необхідність, коли він набуває або утримує щось понад своєю потребою, він вкрав це у голодного, він вкрав це у бездомного, він вкрав це у замерзаючого, - він злодій!.. чи не відноситься це до нас ще гостріше, ніж до цього подвижника?Ми повинні задуматися над цим: адже ми поводимося, як погані, нечесні управителі; тому що є така річ як управління, відповідальність за багатство - інтелектуальне, емоційне, моральне, матеріальне. Ви, мабуть, пам'ятаєте розповідь про негідного, невірного управителя, який шахраював і обкрадав свого господаря. І коли господар виявив його нечесність і прийшов йому час розрахунку, то управитель покликав тих, хто був винен господареві, і списав, зменшив їх борг. Ось щось, чого ми можемо навчитися. Він звернувся до людей, і допоміг їм, чим тільки міг, а ми цього не робимо.
Замислимося над цими словами Христа: "Людям не потрібно відлучатися від Моєї присутності, щоб насититися; дайте їм те, що потрібно... І якби ми озирнулися навколо себе - не кудись в заморські краї, а просто навколо себе - на потреби людей, які голодні, які бездомні, які позбавлені прав, або просто на сусіда, на ближнього, який часто самотній, потребує підтримки, потребує дружби, в солідарності, ми почали б виконувати цей заповіт Христа.
Але не будемо обманювати себе; не добрим словом, не ласкавим жестом ми виконаємо його. Христос сказав: "Віддайте все, що у вас є". А нам, беручи до уваги нашу малу віру, вузькість і жорсткість наших сердець, Він скаже: "Дайте те, що у вашому житті зайве, непотрібне". Але вдумайтеся правдиво, що таке цей надлишок, що ви витрачаєте на себе, навіть не отримуючи від цього ні радості, ні задоволення, ні вигоди. Віддайте це, а потім надайте Богу примножити ваш дар і зробити решту.
Це - суд Божий наді мною; і це теж заклик, з яким Бог звертається до кожного з вас. Амінь!
13 серпня 1989 року Божого
Митрополит Антоній Сурожський
Переклад українською: Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
Було корисно? - Тисни "Подобається", а ми перекладатимемо наступну проповідь
