Неділя четверта після Пасхи, про розслабленого
В ім'я Отця і Сина, і Святого Духа.
Я хочу звернути вашу увагу на три риси сьогоднішнього євангельського читання. Перше: як страшно чути, що ця людина 38 років перебувала в крайній потребі, розбита тілесної хворобою, зламана, і що жодної людини не знайшлося, хто б йому допоміг... І те, що сталося з цією людиною, в даний час трапляється з мільйонами інших людей: бо ми холодні серцем, бо нам немає діла до того, що інші голодують, страждають хворобою, знаходяться в душевному розпачі, шукають і не можуть знайти свого шляху в житті, в кінцевому підсумку, знайти Живого Бога, - тому що ми холодні, мільйони людей залишаються у темряві і холоді, на самоті і в жаху.
Друга риса сьогоднішнього Євангелія відноситься саме до цього: хто з нас може сказати, що коли він чогось бажав, про щось мріяв, чогось домагався і стояв поруч з іншою людиною, яка мала таке ж потребу, але довше, в тій же потребі, але більше, - хто з нас пожертвував собою, відступив убік, і сказав: ти пройди першим, ти будь перша, а я почекаю... У відповідь на такий вчинок, Господь міг би дати людині (кожному з нас, якби ми тільки зуміли так поступити) таку душевну тишу, таке світло, яке зробило б непотрібним те, до чого ми так відчайдушно прагнемо.
І нарешті, Христос говорить цій людині: Бережися, не гріши більше, інакше буде ще гірше, ніж те, що ти пережив... Гріх, звичайно, виражається словами, думками, вчинками, волевиявленнями; але в основі, гріх - це відрив від Бога, бо Бог є ніби ключем нашої цілісності. Якщо ми від Нього відриваємося, то ми втрачаємо саму можливість бути цілими. І відриваємося кожного разу, коли ми по відношенню до іншої людини чинимо так, як не вчинив би Спаситель Христос. Він показав нам, що значить бути справжньою людиною - цілісною людиною, яка носить в собі Божественну тишу і Божественну славу. Він відкрив нам шлях, Він попередив нас про те, що те, чого ми не зробили будь-кому з наших ближніх, ми не зробили і Йому, і навпаки, якщо ми щось зробили для ближнього нашого, ми зробили це Йому, тому що любимий ніколи не забуде те добро, яке було йому зроблено.
Задумаємось над тим, що ми зарас читали, в ті натяки розуміння, які я пробував донести до вашої свідомості. Ось, доведіть їх до свідомості, доведіть до серця, до волі, і нехай це все розквітне в живих, творчих вчинках. Амінь.
28 квітня 1991 р.Б.
Митрополит Антоній
Переклад Православного молодіжного веб-порталу hram.lviv.ua
