Слово митрополита Антонія Сурожського в Неділю після Різдва Христового

Подумки ми зараз уявімо себе дві тисячі років тому, і яке дивне почуття повинно наповнювати нас: уже тиждень, як світ став іншим! Світ, який тисячоліттями був як загублена вівця, став тепер як вівця знайдена, піднята на плечі Сином Божим, що став Сином Людським. Непрохідна безодня, яку гріх зробив між Богом і людиною, тепер, хоча б зародковому стані, подолана: Бог увійшов в історію. Сам Бог став Людиною, Бог зодягнувся у плоть, і все видиме, те, що з нашої сліпоти представляється нам мертвою, інертною матерією, може впізнати себе прославленим в Його власному тілі. Трапилося щось небувале, і світ уже не той, що раніше.

Але у Втіленні є й інша сторона. Бог став Людиною, і Бог у Христі говорив слова вирішальної правди, такої правди, яка, як дріжджі, кинуті в тісто, поступово змінила світ. Бог відкрив нам велич людини. Христос, став чоловіком, був доказом, залишається і назавжди залишиться доказом, що людина настільки велика, настільки глибока, настільки таємничо глибока, що вона може не тільки вмістити в себе Божественну присутність, як храм, але може з'єднатися з Богом, стати причасницею Божественної природи, як каже Апостол Петро у своєму посланні. І людина настільки велика, що як би далеко ми ні відпали від нашого покликання, як би негідні його ми не були, Бог ніколи не встановить з нами таких відносин, які були б менше, ніж Його батьківство і наше спорідненість з Ним як синів і дочок Всевишнього.

Блудний син просив батька, щоб той прийняв його в найманці, оскільки він недостойний зватись сином; але батько не пішов на це. Коли син почав свою сповідь, батько зупинив його перш, ніж він міг вимовити ці слова, бо Бог не погоджується на наше приниження; ми не раби і не найманці. Чи не сказав Христос Своїм учням: Я більше не називаю вас слугами, тому що слуга не знає волі господаря, Я ж сказав вам усе.

І ще: у Христі нам відкрито і Ним проголошено, що кожна окрема людина є гранична, вища цінність, що Він живе і вмирає за кожного з нас, що важливі не колективи, а кожен з нас. Кожен з нас, говориться в Книзі Одкровення, має у Бога ім'я, і це ім'я буде відкрито нам в кінці часів, але його ніхто не знає, крім Бога і того, що одержує його, тому що ім'я це - наше ставлення з Богом, єдине і неповторне; кожен з нас для Нього єдиний. Яке чудо! Древній світ знав народи і раси, він знав рабів і господарів, він знав категорії людей, так само як і сучасний світ, який поступово не тільки обмирщається, але повертається в язичництво, розрізняє людей за категоріями, типами та групами; один тільки Бог знає живі особистості, чоловіків і жінок.

Христос також приніс, або, скоріше, проголосив нову справедливість, нову правду: не таку, що розподіляє або карає справедливість закону, але правду іншого роду. Коли Христос говорить нам: Нехай правда ваша буде більше правди книжників і фарисеїв, - Він говорить про те, як Бог ставиться до кожного з нас. Він приймає кожного з нас, які ми є: Він приймає доброго і злого. Він радіє доброму і вмирає через злого і заради його спасіння.

І Бог закликає нас пам'ятати це, і закликає нас такими бути не тільки в нашій християнській спільноті, але й серед всього навколишнього світу: ставитися до кожної людини з такою справедливістю, яка не зважає і засуджує, а бачить в кожній людині всю красу, якою Бог наділив її і яку ми називаємо образом Божим в людині, схилятися перед цією красою, допомагати цій красі засяяти у всій її славі, розсіюючи все зле і темне і, визнаючи її в кожному, дати шлях цій красі стати реальністю і перемогти, восторжествувати.

Він відкрив нам також таку любов, якою колишній світ не знав, а сучасний світ, так само як і стародавній світ, так боїться: любов, яка згодна бути вразливою, безпорадною, що виливається, виснажує себе, щедрою, жертовною; любов, яка дає без міри; любов, яка дає не тільки те, що має, але саму себе. Ось що Євангеліє, ось що Втілення принесли в світ, і це в світі перебуває.

Христос сказав, що світло у темряві світить, і темрява не може осягнути його, але не може і погасити. І світло це світить і буде світити, але переможе воно тільки, тоді якщо ми станемо його провісниками й виконавцями його заповідей про правду і про любов, якщо ми приймемо Боже бачення про світ і принесемо його усьому світу - нашу віру, тобто нашу впевненість і надію, єдину силу, яка може допомогти іншим почати жити по-новому. Але для того, щоб почати жити заново, вони повинні побачити новизну в нас. Світ в зародковому стані став новим через з'єднання Бога з людиною, коли Слово стало плоттю; ми тепер повинні стати одкровенням цієї новизни, славою і сяйвом Божими у темряві або сутінках цього світу. Нехай дасть нам Господь сміливість і любов, великодушність бути Його провісниками і свідками, і нехай буде благословення Господнє на вас. Його благодаттю і чоловіколюбством, завжди, нині і повсякчас і на віки віків! Амінь.