Природним одкровенням називається таке одкровення Бо же, коли Бог відкриває Себе звичайним природним способом кожній людині через видимий нам світ (природу) і через совість нашу, яка є наче голос Божий у нас, підказуючи нам, що добре і що погано, а також і через життя – історію усього людства. Якщо народ втрачає віру в Бога, то його переслідують лихоліття і нещастя, і якщо не кається, то гине і зникає з землі; згадаймо: потоп, загибель Содома і Гоморри, розсіяння єврейського народу по всій землі тощо.
Увесь навколишній світ є велика книга одкровення Божого, яка свідчить про всемогутність та премудрість Бога Творця.
Вчені, які вивчають цей світ, усі, за дуже незначними винят ками, – віруючі люди. "Бо для того, щоб досліджувати (вивчати) щось, потрібно бути впевненим, вірити у те, що все, що досліджується, зроблено свідомо, за визначеним планом...
Навіть най простіша машина випадково, сама по собі виникнути ніяк не може.
Якщо навіть ми зустрінемо правильно розташовану групу каменів – ми вже з правильного їх розташування зробимо висновок, що їх так поклала якась людина. Випадкова група завжди буде безформною, неправильною.
Ще Цицерон (стародавній учений і письменник, який жив до Р. Х.) казав, що скільки б мільйонів разів не кидати кубики з літерами, рядки віршів з них ніяк не вийдуть. А всесвіт, який оточує нас, значно складніший, ніж найскладніша машина, і сповнений значно більшого сенсу, ніж найзмістовніший вірш" (з бесіди арх. Нафанаїла).
Апостол Павло був одним із найосвіченіших людей свого часу, і він казав, що "всякий дім споруджується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог" (Євр. 3, 4).
Великий учений Ньютон, який відкрив закони руху небесних тіл, розкрив найбільшу таємницю світобудови, був віруючою людиною і займався богослів'ям. Коли він вимовляв ім'я Боже, то кожного разу побожно вставав і скидав капелюха.
Великий Паскаль, геній математики, один з творців нової фізи ки, був не просто віруючим, але й одним з найбільших релігійних мислителів Європи. Паскаль сказав: "Усі суперечності, які понад усе, вочевидь, хочуть віддалити мене від позиції релігії, найбільшою мірою і привели до неї".
Великий засновник усієї сучасної бактеріології (науки, яка вив чає життя бактерій і їх вплив на людський організм), мислитель, який глибше за інших проник у таємницю органічного життя, Пастер каже: "Чим більше я вивчаю природу, тим більше я зупиняюсь у благоговійному подиві перед ділами Творця".
Знаменитий вчений Лінней закінчує свою книгу про рослини такими словами: "Воістину є Бог, великий, вічний, без Якого нічого не може існувати".
Астроном, який вивчав рух небесних тіл – планет і зірок, Кеплер виголосив: "О, великий Господь наш і велика Його могутність, і мудрості Його немає меж. І ти, душе моя, співай славу Господу Твоєму усе твоє життя".
Навіть Дарвін, вчення якого було згодом використане напівуче ними для спростування віри у Бога, усе своє життя був побожною людиною і багато років був церковним старостою в своїй парафії.
Він ніколи не думав, що його вчення може суперечити вірі в Бога.
Після того, коли Дарвін виклав своє вчення про еволюційний розвиток живого світу, його запитали, – де початок ланцюга розвитку тваринного світу, де перша ланка його? Дарвін відповів: "Вона прикута до Престолу Всевишнього".
Видатний геолог Лайєль писав: "При будь-якому дослідженні ми відкриваємо найяскравіші докази передбачливості, сили і мудрості творчого розуму Бога".
Учений історик Мюллер заявляв: "Тільки з пізнанням Господа і після ґрунтовного вивчення Нового Завіту я став розуміти зміст історії".
Можна було б навести безліч свідчень учених про віру в Бога, однак, думаємо, достатньо і цього. Втім, вкажемо ще на один красномовний доказ. Вчений Деннерт опитав про віру в Бога, через листи (анкети), 423 вчених-природознавців.
56 з них відповідей не надіслали, 349 вчених виявилися віруючими в Бога і тільки 18 заявили, що вони або невіруючі, або байдужі до віри.
Результати цього опитування учених збігаються з результатами інших подібних досліджень.
"Тільки напівзнання приводить людей до безбожництва.
Ніхто не заперечує буття Божого, крім тих, кому це вигідно", – казав англійський учений Бекон.
Молода дівчина, свята великомучениця Варвара, бачачи велич і красу Божого світу, прийшла до пізнання істинного Бога.
Так відкриває Себе Бог через видимий світ кожній людині, яка має розум і добру волю.
Віра в Бога є основною властивістю душі людини. Душа дана людині від Бога: вона є наче іскра і відображення в людині самого Божества. Походячи від Бога, маючи в Ньому споріднену собі сутність, душа сама по собі, зі своєї волі звертається до Бога, шукає Його: "Прагне душа моя до Бога сильного й живого" (Пс. 41, 3).
Подібно до того, як очі звертаються до світла і створені для того, щоб бачити світло, так і душа людини прагне Бога, має потребу у спілкуванні з Ним і тільки в Богові знаходить спокій та радість (щастя). Квітка тягнеться до сонця тому, що від сонця вона одержує світло і тепло, без чого вона не може жити і рости. Так само постійне, незбориме тяжіння людини до Бога має місце тому, що тільки в Богові наша душа може знайти усе необхідне для правильного і здорового життя.
Тому усі народи в усі часи вірували у Бога і підносили Йому молитви, хоч і часто помилялися, неправильно вірували у Бога, але ніколи не втрачали віри у Божество, тобто завжди мали релігію (релігією називається духовний союз людини з Божеством).
Всезагальність віри у Бога була відома ще з часів Арістотеля, найбільшого грецького вченого (філософа і природознавця, який народився у 384 році до Різдва Христового). І тепер, коли вченим відомі усі без винятку народи, які населяли і населяють нашу землю, підтвердилося, що всі народи мають свої релігійні вірування, молитви, храми і жертвоприношення. "Етнографія (наука, яка вивчає побут усіх народів, що населяють землю) не знає безрелігійних народів", – каже німецький географ і мандрівник Ратцель.
Якщо ж і є окремі переконані безбожники, то вони, як прави ло, рідкісний виняток, хворобливий відступ від норми. І як існування сліпих, глухих, німих не говорить проти того, що людство володіє даром зору, слуху і мови, як існування ідіотів не заперечує того, що людина – істота розумна, так і існування безбожників не спростовує факту (очевидної істини) всезагальності релігії.
Однак одного природного одкровення недостатньо, бо гріх за тьмарює в людині розум, волю і совість. Доказом цього є усілякі язичницькі релігії, в яких істина змішана з хибними людськими вигадками.
Тому Господь і доповнює природне одкровення надприродним.
(Складено за кн.: С. Франк. "Религия и наука"; прот. Г. Шо рец. "Есть ли Бог?" та ін.).
ЗАКОН БОЖИЙ
Увесь навколишній світ є велика книга одкровення Божого, яка свідчить про всемогутність та премудрість Бога Творця.
Вчені, які вивчають цей світ, усі, за дуже незначними винят ками, – віруючі люди. "Бо для того, щоб досліджувати (вивчати) щось, потрібно бути впевненим, вірити у те, що все, що досліджується, зроблено свідомо, за визначеним планом...
Навіть най простіша машина випадково, сама по собі виникнути ніяк не може.
Якщо навіть ми зустрінемо правильно розташовану групу каменів – ми вже з правильного їх розташування зробимо висновок, що їх так поклала якась людина. Випадкова група завжди буде безформною, неправильною.
Ще Цицерон (стародавній учений і письменник, який жив до Р. Х.) казав, що скільки б мільйонів разів не кидати кубики з літерами, рядки віршів з них ніяк не вийдуть. А всесвіт, який оточує нас, значно складніший, ніж найскладніша машина, і сповнений значно більшого сенсу, ніж найзмістовніший вірш" (з бесіди арх. Нафанаїла).
Апостол Павло був одним із найосвіченіших людей свого часу, і він казав, що "всякий дім споруджується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог" (Євр. 3, 4).
Великий учений Ньютон, який відкрив закони руху небесних тіл, розкрив найбільшу таємницю світобудови, був віруючою людиною і займався богослів'ям. Коли він вимовляв ім'я Боже, то кожного разу побожно вставав і скидав капелюха.
Великий Паскаль, геній математики, один з творців нової фізи ки, був не просто віруючим, але й одним з найбільших релігійних мислителів Європи. Паскаль сказав: "Усі суперечності, які понад усе, вочевидь, хочуть віддалити мене від позиції релігії, найбільшою мірою і привели до неї".
Великий засновник усієї сучасної бактеріології (науки, яка вив чає життя бактерій і їх вплив на людський організм), мислитель, який глибше за інших проник у таємницю органічного життя, Пастер каже: "Чим більше я вивчаю природу, тим більше я зупиняюсь у благоговійному подиві перед ділами Творця".
Знаменитий вчений Лінней закінчує свою книгу про рослини такими словами: "Воістину є Бог, великий, вічний, без Якого нічого не може існувати".
Астроном, який вивчав рух небесних тіл – планет і зірок, Кеплер виголосив: "О, великий Господь наш і велика Його могутність, і мудрості Його немає меж. І ти, душе моя, співай славу Господу Твоєму усе твоє життя".
Навіть Дарвін, вчення якого було згодом використане напівуче ними для спростування віри у Бога, усе своє життя був побожною людиною і багато років був церковним старостою в своїй парафії.
Він ніколи не думав, що його вчення може суперечити вірі в Бога.
Після того, коли Дарвін виклав своє вчення про еволюційний розвиток живого світу, його запитали, – де початок ланцюга розвитку тваринного світу, де перша ланка його? Дарвін відповів: "Вона прикута до Престолу Всевишнього".
Видатний геолог Лайєль писав: "При будь-якому дослідженні ми відкриваємо найяскравіші докази передбачливості, сили і мудрості творчого розуму Бога".
Учений історик Мюллер заявляв: "Тільки з пізнанням Господа і після ґрунтовного вивчення Нового Завіту я став розуміти зміст історії".
Можна було б навести безліч свідчень учених про віру в Бога, однак, думаємо, достатньо і цього. Втім, вкажемо ще на один красномовний доказ. Вчений Деннерт опитав про віру в Бога, через листи (анкети), 423 вчених-природознавців.
56 з них відповідей не надіслали, 349 вчених виявилися віруючими в Бога і тільки 18 заявили, що вони або невіруючі, або байдужі до віри.
Результати цього опитування учених збігаються з результатами інших подібних досліджень.
"Тільки напівзнання приводить людей до безбожництва.
Ніхто не заперечує буття Божого, крім тих, кому це вигідно", – казав англійський учений Бекон.
Молода дівчина, свята великомучениця Варвара, бачачи велич і красу Божого світу, прийшла до пізнання істинного Бога.
Так відкриває Себе Бог через видимий світ кожній людині, яка має розум і добру волю.
Віра в Бога є основною властивістю душі людини. Душа дана людині від Бога: вона є наче іскра і відображення в людині самого Божества. Походячи від Бога, маючи в Ньому споріднену собі сутність, душа сама по собі, зі своєї волі звертається до Бога, шукає Його: "Прагне душа моя до Бога сильного й живого" (Пс. 41, 3).
Подібно до того, як очі звертаються до світла і створені для того, щоб бачити світло, так і душа людини прагне Бога, має потребу у спілкуванні з Ним і тільки в Богові знаходить спокій та радість (щастя). Квітка тягнеться до сонця тому, що від сонця вона одержує світло і тепло, без чого вона не може жити і рости. Так само постійне, незбориме тяжіння людини до Бога має місце тому, що тільки в Богові наша душа може знайти усе необхідне для правильного і здорового життя.
Тому усі народи в усі часи вірували у Бога і підносили Йому молитви, хоч і часто помилялися, неправильно вірували у Бога, але ніколи не втрачали віри у Божество, тобто завжди мали релігію (релігією називається духовний союз людини з Божеством).
Всезагальність віри у Бога була відома ще з часів Арістотеля, найбільшого грецького вченого (філософа і природознавця, який народився у 384 році до Різдва Христового). І тепер, коли вченим відомі усі без винятку народи, які населяли і населяють нашу землю, підтвердилося, що всі народи мають свої релігійні вірування, молитви, храми і жертвоприношення. "Етнографія (наука, яка вивчає побут усіх народів, що населяють землю) не знає безрелігійних народів", – каже німецький географ і мандрівник Ратцель.
Якщо ж і є окремі переконані безбожники, то вони, як прави ло, рідкісний виняток, хворобливий відступ від норми. І як існування сліпих, глухих, німих не говорить проти того, що людство володіє даром зору, слуху і мови, як існування ідіотів не заперечує того, що людина – істота розумна, так і існування безбожників не спростовує факту (очевидної істини) всезагальності релігії.
Однак одного природного одкровення недостатньо, бо гріх за тьмарює в людині розум, волю і совість. Доказом цього є усілякі язичницькі релігії, в яких істина змішана з хибними людськими вигадками.
Тому Господь і доповнює природне одкровення надприродним.
(Складено за кн.: С. Франк. "Религия и наука"; прот. Г. Шо рец. "Есть ли Бог?" та ін.).
ЗАКОН БОЖИЙ
