В Православній Церкві спасіння розуміється зовсім інакше, ніж в католицькій або протестантській традиціях. На відміну від протестантів, в православії немає вчення про “особисте” спасіння – в їхньому розумінні цього питання. В Святому Писанні говориться про особисту відповідальність людини перед Богом: “Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?” (Мф. 16, 26), і Книга Одкровення, змальовуючи картину Суду Божого, свідчить: “…і судимий був кожен за ділами своїми” (Откр. 20, 13). Але протестанти вчать, що людина для спасіння не потребує ні Церкви, ні її ієрархії тощо. Згідно ж з православним вченням, людина спасається в Церкві і лише в ній; в Православ'ї спасіння особистості не можливе поза Церквою, за межами її соборності. Те, що ми могли б назвати своїм “особистим спасінням”, залежить і від наших стосунків з ближніми, від наших взаємин в сім'ї, це підтверджує святий апостол Павло: “Коли ж хто про своїх і особисто про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного”(1Тим. 5,8) Втім, всі заповіді Божі регулюють стосунки між людиною і людиною, або між людиною і Богом. Адже Господь, вчить нас молитися словами Отче наш, а не “Отче мій”, – тут соборна єдність підноситься над егоїзмом окремої особи, замкнутої в самої собі.
Католицьке вчення про особливу роль ієрархії у справі спасіння – теж неприйнятно для православних. Клірики не спасають Церкву: вони самі спасаються в ній разом з народом Божим. А єдиний Спаситель усіх – Господь Ісус Христос. У православному розумінні спасіння людини складається з трьох ступенів. Це: викуплення, освячення, обоження. Цим етапам духовного зростання відповідають три чесноти – віра, надія, любов. Перший ступінь – викуплення, яке здійснюється Кров’ю Агнця Божого, Кров’ю Господа Ісуса Христа. В Біблії говориться, що після гріхопадіння прабатьків Господь зробив їм шкіряні одежі. За тлумаченням святих отців, це означає, що тоді була принесена перша кровна жертва, пролита перша жертовна кров, яка прообразувала собою майбутнє викуплення людства Кров’ю Сина Божого. І люди одягнулися в шкіряний одяг принесених в жертву тварин на знак постійного нагадування про прийдешню жертву. Етапу викуплення відповідає біблійська чеснота – віра. “А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є” (Євр. 11, 6). І цьому ступеню відповідає, в свою чергу, “соціальне” положення, описане в Біблії, – раб. Раб не сподівається на винагороду. Грішник, що приходить до Бога, сподівається тільки на милість. Можна сказати, що весь протестантський світ в своїх зупинився тільки на цьому рівні, хоча по-справжньому протестанти навіть і на цей ступінь не піднялися, а ще більше віддалилися від тайни викуплення. Для них вірa і є найголовніше в спасінні – “увірував в Бога, прийняв Його в своє серце, ти вже спасенний”.
Другий ступінь – освячення. Біблія говорить: “Бо воля Божа є святість ваша” (1 Сол. 4, 3). Цьому ступеню відповідає інша чеснота – надія. Людина не просто вірить, вона надіється, вона спирається на плоди своєї віри, яка є здійснення очікуваного і впевненість в невидимому (Євр. 11, 1). Досягаючи в своїй діяльній вірі якоїсь досконалості, вона вже може спиратися на те, чого досягла своїми молитвами, постом і добрими справами. На цьому ступені зупинився католицький світ– і те лише в своїх міркуваннях. Реально ж католики не піднялися ні на перший, ні на другий ступінь.
Обоження, поняття, відоме тільки православному східному християнському богослів'ю. В Нагірній проповіді Господь Ісус Христос говорить: “Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий ” (Мф. 5, 48). В чому полягає досконалість, тут можна сказати лише одне – Господь закликає нас бути такими. В Біблії сказано: Бог є любов (1 Ін. 4, 8). Любов і є містичним входженням в життя Святої Трійці. Вона і приводить нас до усиновлення Богу. Отже, спасіння – це зростання в благодаті через чесноти: віру, надію і любов. Жодна православна людина не може сказати про себе: “я спасенний”. Спасіння – це справа всього нашого життя; це не лише відмова від пияцтва, наркотиків; наші молитви, дотримання посту. Спасіння – це щось значно більше. Ми чули, якою була перша людина до гріхопадіння, до яких висот призвав його Господь, і бачимо, як низько вона впала. Але ми знаємо також, що є другий Адам – Господь Ісус Христос; знаємо, навіщо прийшов Син Божий в цей світ. Він прийшов, щоб відродити людство, явити початок нового життя, дарувати нам нову природу. Він прийшов, щоб нас звести на небеса. Всі ми в тому або іншому ступені знаємо, що потребуємо благодатного спасіння. Нинішній наш стан не влаштовує нікого! А якби хто і сказав, що я багатий, і ні в чому не маю потреби, то Церква повинна показати, що така людина нещасна і незряча. Слово Боже учить нас: “Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом – смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі погрішили”. (Рим. 5, 12). Ми дійсно всі померли в Адамі, але нам, за милостю Божою, належить воскреснути во Христі!
Сиволоб Федір
студент 4-го курсу КПБА
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.
Католицьке вчення про особливу роль ієрархії у справі спасіння – теж неприйнятно для православних. Клірики не спасають Церкву: вони самі спасаються в ній разом з народом Божим. А єдиний Спаситель усіх – Господь Ісус Христос. У православному розумінні спасіння людини складається з трьох ступенів. Це: викуплення, освячення, обоження. Цим етапам духовного зростання відповідають три чесноти – віра, надія, любов. Перший ступінь – викуплення, яке здійснюється Кров’ю Агнця Божого, Кров’ю Господа Ісуса Христа. В Біблії говориться, що після гріхопадіння прабатьків Господь зробив їм шкіряні одежі. За тлумаченням святих отців, це означає, що тоді була принесена перша кровна жертва, пролита перша жертовна кров, яка прообразувала собою майбутнє викуплення людства Кров’ю Сина Божого. І люди одягнулися в шкіряний одяг принесених в жертву тварин на знак постійного нагадування про прийдешню жертву. Етапу викуплення відповідає біблійська чеснота – віра. “А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є” (Євр. 11, 6). І цьому ступеню відповідає, в свою чергу, “соціальне” положення, описане в Біблії, – раб. Раб не сподівається на винагороду. Грішник, що приходить до Бога, сподівається тільки на милість. Можна сказати, що весь протестантський світ в своїх зупинився тільки на цьому рівні, хоча по-справжньому протестанти навіть і на цей ступінь не піднялися, а ще більше віддалилися від тайни викуплення. Для них вірa і є найголовніше в спасінні – “увірував в Бога, прийняв Його в своє серце, ти вже спасенний”.
Другий ступінь – освячення. Біблія говорить: “Бо воля Божа є святість ваша” (1 Сол. 4, 3). Цьому ступеню відповідає інша чеснота – надія. Людина не просто вірить, вона надіється, вона спирається на плоди своєї віри, яка є здійснення очікуваного і впевненість в невидимому (Євр. 11, 1). Досягаючи в своїй діяльній вірі якоїсь досконалості, вона вже може спиратися на те, чого досягла своїми молитвами, постом і добрими справами. На цьому ступені зупинився католицький світ– і те лише в своїх міркуваннях. Реально ж католики не піднялися ні на перший, ні на другий ступінь.
Обоження, поняття, відоме тільки православному східному християнському богослів'ю. В Нагірній проповіді Господь Ісус Христос говорить: “Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий ” (Мф. 5, 48). В чому полягає досконалість, тут можна сказати лише одне – Господь закликає нас бути такими. В Біблії сказано: Бог є любов (1 Ін. 4, 8). Любов і є містичним входженням в життя Святої Трійці. Вона і приводить нас до усиновлення Богу. Отже, спасіння – це зростання в благодаті через чесноти: віру, надію і любов. Жодна православна людина не може сказати про себе: “я спасенний”. Спасіння – це справа всього нашого життя; це не лише відмова від пияцтва, наркотиків; наші молитви, дотримання посту. Спасіння – це щось значно більше. Ми чули, якою була перша людина до гріхопадіння, до яких висот призвав його Господь, і бачимо, як низько вона впала. Але ми знаємо також, що є другий Адам – Господь Ісус Христос; знаємо, навіщо прийшов Син Божий в цей світ. Він прийшов, щоб відродити людство, явити початок нового життя, дарувати нам нову природу. Він прийшов, щоб нас звести на небеса. Всі ми в тому або іншому ступені знаємо, що потребуємо благодатного спасіння. Нинішній наш стан не влаштовує нікого! А якби хто і сказав, що я багатий, і ні в чому не маю потреби, то Церква повинна показати, що така людина нещасна і незряча. Слово Боже учить нас: “Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом – смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі погрішили”. (Рим. 5, 12). Ми дійсно всі померли в Адамі, але нам, за милостю Божою, належить воскреснути во Христі!
Сиволоб Федір
студент 4-го курсу КПБА
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.
