1. Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
Убогість духовна є духовне переконання в тому, що життя наше і всі наші духовні і тілесні блага (як-то життя, здоров'я, сили, душевні здібності, знання, багатство і всілякі життєві блага) – все це є дар Творця Бога; без небесної допомоги неможливе придбання ні матеріального добробуту, ні духовного багатства – все це дар Божий.
Убогість духовна називається смиренням, а чеснота її – смиренномудрістю. Смиренномудрість або смирення є основна християнська чеснота, тому що вона протилежна гордості, а від гордості сталося все зло у світі. Перший з ангелів став дияволом, перші люди згрішили, а нащадки їхні сваряться і ворогують між собою через гордість. "Початок гріха – гординя" (Сир. 10, 15).
Без смирення неможливе звертання до Бога, неможлива ніяка християнська чеснота.
Смирення дає нам можливість пізнавати самих себе, правильно оцінювати свої достоїнства і недоліки; воно благодійно впливає на виконання наших обов'язків щодо ближніх, збуджує і зміцнює у нас віру в Бога, надію і любов до Нього, залучає до нас милосердя Боже, а також і прихильність до нас людей.
Слово Боже говорить: "Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш" (Пс. 50,19). "З насмішників Він насміхається, а смиренним дає благодать" (Притч. 3, 34). "Навчіться від Мене, – навчає Спаситель, – бо я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим" (Мф 11, 29).
Убогість тілесна, або бідність, може багато сприяти набуттю духовної убогості, якщо ця убогість, або бідність, сприймається доброхітно і без ремствувань. Але не завжди "убогі тілесно" можуть бути "убогими і духовно".
І багаті можуть бути "убогими духом", якщо розуміють, що видиме, матеріальне багатство є тлінне і скороминуще, і що воно не може замінити багатства духовного; якщо пам'ятають слова Господа: "Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?" (Мф 16, 26).
Але християнське смирення слід відрізняти від корисливого самоприниження, від якого губиться людська гідність, як-от, приміром, підлабузництво, запобігливість тощо.
Разом з тим слід суворо відвертатися від так званого "благородного самолюбства" або "захисту ображеної честі", що відображають упередження, згубні забобони, що залишились у європейських народів, як спадщина ворожого християнству римського язичництва. Істинний християнин повинен рішуче відмежуватися від цих забобонів, які створили антихристиянський і ганебний звичай поєдинків, що були названі дуелями.
В нагороду убогим духом, тобто смиренним, Господь Ісус Христос обіцяє Царство Небесне, тобто вічне блаженне життя. Цю участь у Царстві Божому убогі духом починають відчувати ще тут, через віру і надію на Бога, а остаточно і в усій повноті вони отримають її у майбутньому житті.
Убогість духовна є духовне переконання в тому, що життя наше і всі наші духовні і тілесні блага (як-то життя, здоров'я, сили, душевні здібності, знання, багатство і всілякі життєві блага) – все це є дар Творця Бога; без небесної допомоги неможливе придбання ні матеріального добробуту, ні духовного багатства – все це дар Божий.
Убогість духовна називається смиренням, а чеснота її – смиренномудрістю. Смиренномудрість або смирення є основна християнська чеснота, тому що вона протилежна гордості, а від гордості сталося все зло у світі. Перший з ангелів став дияволом, перші люди згрішили, а нащадки їхні сваряться і ворогують між собою через гордість. "Початок гріха – гординя" (Сир. 10, 15).
Без смирення неможливе звертання до Бога, неможлива ніяка християнська чеснота.
Смирення дає нам можливість пізнавати самих себе, правильно оцінювати свої достоїнства і недоліки; воно благодійно впливає на виконання наших обов'язків щодо ближніх, збуджує і зміцнює у нас віру в Бога, надію і любов до Нього, залучає до нас милосердя Боже, а також і прихильність до нас людей.
Слово Боже говорить: "Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш" (Пс. 50,19). "З насмішників Він насміхається, а смиренним дає благодать" (Притч. 3, 34). "Навчіться від Мене, – навчає Спаситель, – бо я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим" (Мф 11, 29).
Убогість тілесна, або бідність, може багато сприяти набуттю духовної убогості, якщо ця убогість, або бідність, сприймається доброхітно і без ремствувань. Але не завжди "убогі тілесно" можуть бути "убогими і духовно".
І багаті можуть бути "убогими духом", якщо розуміють, що видиме, матеріальне багатство є тлінне і скороминуще, і що воно не може замінити багатства духовного; якщо пам'ятають слова Господа: "Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?" (Мф 16, 26).
Але християнське смирення слід відрізняти від корисливого самоприниження, від якого губиться людська гідність, як-от, приміром, підлабузництво, запобігливість тощо.
Разом з тим слід суворо відвертатися від так званого "благородного самолюбства" або "захисту ображеної честі", що відображають упередження, згубні забобони, що залишились у європейських народів, як спадщина ворожого християнству римського язичництва. Істинний християнин повинен рішуче відмежуватися від цих забобонів, які створили антихристиянський і ганебний звичай поєдинків, що були названі дуелями.
В нагороду убогим духом, тобто смиренним, Господь Ісус Христос обіцяє Царство Небесне, тобто вічне блаженне життя. Цю участь у Царстві Божому убогі духом починають відчувати ще тут, через віру і надію на Бога, а остаточно і в усій повноті вони отримають її у майбутньому житті.
