Заповіді блаженства, які дав нам Спаситель, зовсім не порушують заповідей Закону. Навпаки, ці заповіді взаємно доповнюються.
Десять заповідей Закону обмежуються тим, що забороняють робити те, що гріховне. Заповіді блаженства вчать нас того, як ми можемо досягти християнської досконалості або святості.
Десять заповідей дані були у старозавітні часи, щоб диких і грубих людей утримувати від зла. Заповіді блаженства дані християнам, щоб показати їм, які душевні настрої повинні мати вони, щоб все більше і більше наближатися до Бога і набувати святості, а разом з тим і блаженства, тобто вищого ступеня щастя.
Святість, яка народжується від близькості до Бога, – є вище блаженство, найвище щастя, якого тільки може жадати людина.
Старозавітний закон є закон суворої правди, а Новозавітний закон Христів є закон Божественної любові і благодаті, чим тільки і дається людям сила в повноті пильнувати закон Божий і наближатися до досконалості.
Ісус Христос, закликаючи нас у вічне Царство Боже, вказує путі до нього через виконання Його заповідей, за виконання яких Він обіцяє, як Цар неба і землі, вічне блаженство у майбутньому вічному житті.
Ісус Христос каже:
1. Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
2. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
3. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. 4. Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
5. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. 6. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. 7. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
8. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
9. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас, і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів'я та наклепи – Мене ради. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.
У кожному з цих висловлювань, або настанов, Господа слід розрізняти, з одного боку, повчання, або заповідь, а з іншого – ублажання (ощасливлення), або обіцянку винагороди.
Для виконання заповідей блаженства необхідні: спілкування з Богом – молитва, внутрішня і зовнішня; боротьба з гріховними нахилами – піст, стриманість тощо.
ЗАКОН БОЖИЙ
Десять заповідей Закону обмежуються тим, що забороняють робити те, що гріховне. Заповіді блаженства вчать нас того, як ми можемо досягти християнської досконалості або святості.
Десять заповідей дані були у старозавітні часи, щоб диких і грубих людей утримувати від зла. Заповіді блаженства дані християнам, щоб показати їм, які душевні настрої повинні мати вони, щоб все більше і більше наближатися до Бога і набувати святості, а разом з тим і блаженства, тобто вищого ступеня щастя.
Святість, яка народжується від близькості до Бога, – є вище блаженство, найвище щастя, якого тільки може жадати людина.
Старозавітний закон є закон суворої правди, а Новозавітний закон Христів є закон Божественної любові і благодаті, чим тільки і дається людям сила в повноті пильнувати закон Божий і наближатися до досконалості.
Ісус Христос, закликаючи нас у вічне Царство Боже, вказує путі до нього через виконання Його заповідей, за виконання яких Він обіцяє, як Цар неба і землі, вічне блаженство у майбутньому вічному житті.
Ісус Христос каже:
1. Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
2. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
3. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. 4. Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
5. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. 6. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. 7. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
8. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
9. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас, і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів'я та наклепи – Мене ради. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.
У кожному з цих висловлювань, або настанов, Господа слід розрізняти, з одного боку, повчання, або заповідь, а з іншого – ублажання (ощасливлення), або обіцянку винагороди.
Для виконання заповідей блаженства необхідні: спілкування з Богом – молитва, внутрішня і зовнішня; боротьба з гріховними нахилами – піст, стриманість тощо.
ЗАКОН БОЖИЙ
