Духовно-моральне царство і його члени

Для віруючого необхідно віддати розум на послух вірі. Існує не тільки те, що доступне нашим почуттям, а й те, про що свідчить віра. Для досконалих у вірі християн і світ духовний стає іноді, у певних випадках, доступним. Одкровення засвідчує нам, що перш за все, у порядку творіння Божого, створені були ангели, їх безліч, і місце їхнього перебування - третє небо (Бут. 1;1,2 Кор. 12;2). Діяльність ангелів - безперестанне славослів'я Бога, лицезріння Бога і служіння Йому, у виконанні Його волі. Ангели - це істоти безплотні, але такі, що мають особистість, обмежені у просторі, обдаровані розумом, волею і могутністю. За свіченням святого Івана Богослова кількість добрих ангелів - дві третини, і вони впливають на душу людини.

Світ ангельський, духовний (ангели та злі духи) впливає на душу й тіло людини духовно (думкою) і чуттєво (дотиком). Діяльність людини вже носить у собі риси насельника загробного, духовного світу. Глибоке моральне падіння людини - "не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю", - говорить святий апостол Павло (Рим. 7;15), - її мертвість душі й тіла, а значить, і крайня грубість почуттів, робить її нездатною до чуттєвого спілкування зі світом духовним, ангельським, з добрими ангелами і злими духами, за винятком особливих випадків, які залежать від волі Бога.

Людина не може мати безпосереднього спілкування з духовним вищим світом. Таємниця вічності й загробного життя залишиться для людини таємницею, поки вона на землі. Людині відкрито про цей предмет настільки, наскільки вона може сприйняти і вмістити; і ті, хто являвся нам з світу духовного та був узятий тимчасово туди з землі, бачене й чуте там не могли передати нам, як таким, що не можуть цього зрозуміти, вмістити та уявити собі. Як передати дитині, котра тільки-но почала мислити, всі знання про життя, і як вона може собі їх уявити й зрозуміти? - "Яких людині не можна переказати" (2Кор. 12;4),- говорив узятий колись до третього неба апостол Павло.

Духовно-безсмертні істоти становлять духовне Царство Боже, царство Господа нашого Ісуса Христа (Лк. 20;38; Рим. 14;8,9). Це ангели і душі праведних. За вченням святого апостола Павла, святі ангели разом із душами праведників складають небесну Церкву торжествуючу (Євр. 12;23).

Ангел і душа не позбавлені особистості. Душа, поки перебуває в тілі, знаходиться на землі; а після розлучення з тілом переходить у світ духовний, загробний, ангельський. Людина, за своєю подвійною природою - душею і тілом, стоїть на межі світів невидимого і видимого, вміщуючи в собі дивне поєднання духовного з матеріальним, небесного з земним, вічного з дочасним. Людина - зв'язок між світами теперішнім і загробним, її пряме призначення - бути земним ангелом і небесною людиною.

Святий апостол Павло навчає, що віруючі як живі, так і мертві є Господніми. Тільки віруючих Господь визнає Своїми, за словами Господа Ісуса Христа, Який говорив: "Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова" (Лк. 20;37), як таких, що істинно вірили в єдиного Бога. Втім, як багато людей було на землі, сучасних Аврааму, Ісааку, Якову; але оскільки вони не вірили у істинного Бога, то Він і не визнає їх Своїми, а навіть цурається їх. Вони не є членами великого царства Божого і, за висловом Святого Письма, вони - сини диявола, які загинули для царства Божого, а отже, і не Господні. Віруючі називаються синами Божими; вони - Господні, і Бог називає Себе їхнім Богом. Вони є нащадками Царства Небесного.

Продовження