Духовно-моральне царство і його члени (частина 2-га)

Царство, чи Церкву, Господа нашого Ісуса Христа складали, складають і складатимуть тільки ті, хто щиро у Нього вірить. Отже, членами Його Церкви стали віруючі і старозавітні і новозавітні, і всі ті, хто перейшов уже у загробний світ, і всі добрі ангели, як свідчить святий апостол Павло: "Але ви приступили до гори Сіону і до міста Бога Живого, до Єрусалима небесного, і до безлічі Ангелів" (Євр. 12;22). Члени духовно-морального царства складають одне духовне тіло Христове, Його Церкву (Еф. 1;23; Кол. 1;18). Обов'язки всіх членів царства однакові: славословити Бога (Апок. 5;12; Флп. 1;10,11).

Члени, які перебувають на землі, складають Христову Церкву воюючу, земну, видиму, а ті, хто перейшов у життя загробне і догодив Богу разом з добрими ангелами, складають Церкву торжествуючу, небесну, невидиму.

Ті ж, хто не досягнув досконалої святості на землі і переселився у світ загробний і перебуває там немовби у хворобливому стані. Вони ще не втратили права бути членами Христової Царства; але й не мають основ сприйняти блаженство. Усі ці стани духовних та духовно - моральних істот перебувають між собою у союзі і співвідношенні. Отже, кожний член не змінює свого ставлення до інших членів при зміні тільки місця.

Якщо ж природа, мета буття і діяння та закони мешканців обох світів однакові, то можливим є, хоча і не легким, спілкування між світами духовним - загробним і нинішнім - земним. Що ж це було б за царство, який би це був дім, де члени не мали б ніяких відносин один із одним? Якби між моральними істотами не було ніяких відносин, то як могли б ангели радіти за душу, що кається на землі? Падінням Адама безпосереднє спілкування з духовним світом перекрилося, залишилося тільки посереднє спілкування. Члени морального царства не роз'єднані так, щоб зовсім не знати один одного. Чим вище людина сьогодні підніматиметься у духовній досконалості, тим більше і ясніше відкриватиметься спілкування з нею невидимого світу.

Духовна природа одна для всіх і складається з розуму і вільної волі. Для всіх духовних і духовно-моральних істот одна істина, один закон і святості, одна мета буття і дії, одні обов'язки, моральна досконалість і блаженство. Ось єдність між усіма членами Царства Божого, між Церквами торжествуючою і воюючою, або між світами духовним і земним моральним.

Союз, єдність відносини і спілкування світів нинішнього і загробного не вигадка чи фантазія. Це внутрішня духовна нероздільна єдність. Основою такого спілкування служать такі чотири істини:
1) Спільний Бог для духовних і духовно-моральних істот.
2) Небесне духовне царство для ангелів і для душ праведників.
3) Духовна природа з її властивостями.
4) Святе Письмо як духовно-моральна платформа.

Господь наш Ісус Христос Своєю благодаттю є основою єднання, і союзу, відносин світів земного і загробного. Бог один для всіх живих і мертвих перед лицем Якого усі живі (Мт. 22;32); Бог спільний Творець ангелів і душ людських, Цар, Отець і Спаситель, як тих, які перебувають ще на землі у своїх тілах, так і тих, які перебувають у світі загробному духовному.

Хоча для померлого у Бозі минув час духовного сіяння, але він як член Христового Тіла - Церкви ще відкритий і доступний для духовних і благодатних впливів з боку і за допомогою живих дітей святої Церкви. Яким чином померлому допомогти, щоб він став Христовим? Саме так, як хрещений батько при хрещенні ручається за віру того, кого хрестять, і своєю запорукою відкриває вільний шлях благодаті святого хрещення, чи як здорові моляться за здоров'я хворого, чи люди похилого віку за дітей. В усіх випадках за віру тих, хто просить, дасться благодать тому, за кого благають. Так і в молитві за померлого положімо віру, а вона приверне до померлого благодать Христову.

ПРОДОВЖЕННЯ