Читати частину 7-муПро воскресіння мертвих у момент смерті Господа архімандрит Феодор (Бухарєв) пише: "Що привернуло цих воскреслих святих у святий град Єрусалим і примусило явитися багатьом живим? Чи не глибоке співчуття до бідного народу, який не пізнав свого Визволителя? Чи не прагнення отців, які увійшли в радість Христового Воскресіння, поділитися цією радістю, по можливості, і зі своїми дітьми?"
Якщо святі перебувають з нами, грішними, в союзі та спілкуванні, то і з нашого боку вимагається не розривати, а підтримувати союз і спілкування з молитвениками нашими. Віруючі на землі закликають у своїх молитвах святих Небесної Церкви, шанують їх як друзів,угодників Божих, співспадкоємців Христу,як своїх первородних братів (Ін. 15;14, Рим. 8;17, Євр. 12;23). Ми, живі, бачимо в них представників християнської духовної досконалості, тож з любові та вдячності за їхнє клопотання щодо нас перед Богом, і згідно з заповіддю апостола, споминаємо їх: "пам'ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже" (Євр. 13;7).
Повага до святих виявляється в установленні на їхню честь свят, у шануванні та поклонінні їхнім нетлінним мощам, їхнім іконам і всім речам, що залишилися від них, а саме: одягу, веригам тощо. Шанування святих, а також їхніх мощів та їхніх ікон - це догмати нашої православної Церкви.
Те, що всі святі беруть активну участь у долі тих, хто живе на землі, видно зі слів Самого Спасителя, Котрий сказав, що ангели радіють за грішника, який кається (Лк. 15;7,10); оскільки ж ангели живуть разом з усіма святими, то й ці останні веселяться, бачачи доброчесне життя живих. І навпаки, ангели й усі святі сумують через наше гріховне й неуважне життя. Про те, що святі дійсно моляться за тих, хто живе на землі, свідчить святий Іоан в Апокаліпсисі (Апок. 5;8); свідчить він також і про молитву ангелів за тих, хто живе на землі (там же, 8; 3,4).
Перші християни вірили в ці молитви та заступництво за нас на небі святих ангелів і всіх святих. Це вірування висловлене в давніх літургіях (апостол Яків), у постановах Сьомого Вселенського Собору та в писаннях святих Отців Церкви.
Усі святі, відходячи з землі, розлучаючись з нами видимо тілом, у той же час обіцяли перебувати з нами завжди духом, хоч і невидимо, зате істинно.
Де любов - там і співчуття. За гробом живе безсмертна любов у царстві любові, а з любов'ю нерозлучне і співчуття до любимого; співчуття до менших своїх братів, до нас, хто ще мандрує по землі. Так співчуває світ загробний нинішньому світові. Святі ангели, усі святі і всі померлі навіть ще недосконалі, співчуваючи нам, турбуються про нас; і ми зі свого боку можемо співчувати їхньому загробному стану і своїм життям сприяти чи перешкоджати поліпшенню загробного стану недосконалих і досконалих.
Отже, дух людський, з усіма його властивостями (любов), служить основою нерозривного внутрішнього зв'язку і тісного взаємного співвідношення між усіма членами Христової Церкви, між живими і померлими, між світами загробним і земним. Якщо таким є наш союз і відносини зі світом загробним, то будемо наслідувати дух Христовий, нехай пануватиме в нашому житті любов до істини небесної, нехай буде у наших думках те ж, що і у Винуватця нашого спасіння.
Четверта основа єднання, союзу, відносин і спілкування світів загробного і нинішнього є свідчення самого слова Божого - Святого Письма. Хто хоч трохи обізнаний зі Святим Письмом, той знає, що як у сні, так і чуттєво являлися людям ангели, за особливим розсудом Божим, для служіння людям. Ангели, виконуючи волю Божу, як службові духи, так і за своєю власною волею, беруть діяльну, активну участь у долі людства. За свідченням апостола, співчуття ангелів до доль людей взагалі полягає втому,що вони посилаються Богом, щоб допомогти нашому спасінню: "Чи не всі вони духи службові, що їх посилають служити тим, які мають успадкувати спасіння?" (Євр. 1;14). Так у старозавітні часи ангели нерідко навчали людей волі Божої, коли об'являлись перед благочестивими патріархами, наприклад, Араамом (Бут. 18;2,22; 11-15), Лотом (Бут. 19), Яковом (Бут. 28;12,32;1-2), Ісусом Навином (І.Н. 5;14), відкривали їм майбутнє, утішали й надавали їм допомогу, відкривали їм волю Божу стосовно людського спасіння. Ангел же сповістив зачаття Предтечі (Лк. 1;28) і народження Самого Спасителя світу, ангел виводять із темниці апостолів (Діян. 5:19- 20; 12:7-9). На самому початку Свого служіння світові Спаситель говорив: "Відтепер ви побачите небо відкрите та Ангелів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються" (Ін. 1;15). Це означало, що з появою Сина Божого у плоті зв'язок та спілкування світу ангельського зі світом людським мали стати тіснішими. "Горній Єрусалим - мати усім нам", вчив святий апостол Павло (Гал. 4; 26),- і "ви вже не чужі і не пришельці, а співгромадяни святим і свої Богові, утверджені на основі апостолів і пророків, маючи наріжним каменем Самого Ісуса Христа" (Еф. 2;19,20).
За матеріалами книги ієрея Василія Клим'юка «У Бога всі живі»
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
