Наша сьогоднішня стаття буде корисна тим, кому цікаві новини культури і явлення у нашому земному світі духовних істот. Ми сказали, що світ нинішній, земний перебуває у союзі та спілкуванні зі світом загробним, духовним, і показали, у чому полягає союз і спілкування. Тепер укажемо на дійсні випадки, які були, а може і тепер трапляються, але через нашу неуважність, чи краще, через неуцтво, залишаються без уваги. Чи можливе явлення душ людей із загробного світу? Якою була душа на землі, такою ж самою залишається і в новому загробному світі. Все підкоряється всеблагій волі Того, в руках Котрого навіть ключі пекла (Апок. 1:18) і Котрий має силу виводити з пекла і вводити у нього (1 Цар. 2:6).
У Старому Завіті над людством торжествували пекло і смерть. Усі, хто вмирав, - і праведники, крім Іллі та Еноха, і грішники сходили в пекло, і воно міцно тримало своїх в'язнів. Коли ж торжество пекла й смерті руйнувалося, відбулося наше спокутування Боголюдиною, тоді пекло вже не мало сили утримувати своїх мерців. Мертві, звичайно, з волі Божої, почали воскресати і являтися живим на засвідчення того, що тепер уже і пекло, і смерть для віруючих у Визволителя, котрий уже прийшов, не страшні. Не втримало пекло Мойсея, який мусив бути з Христом на Фаворі. Сам Господь, будучи ще на землі, показав людям можливість цього явлення, воскрешаючи мертвих. Мерці: дочка Яіра, син Наїнської вдовиці, чотириденний Лазар вільно виходять з пекла і воскресають. Пекло не могло тримати їх проти волі Того, в руках Котрого ключі пекла. Те ж саме робили і в Старому Завіті обранці Божі: Ілля пророк, який воскресив сина сарептської вдови, Єлисей - сина сунамитянки,та інші молитвою повертали померлі душі з іншого світу - з пекла (3 Цар. 16;1,22; 4, Цар. 4;33-37).
Учні Христові та багато з угодників Божих воскрешали мертвих. Якщо можливе було воскрешення, то чому ж вважати неможливим явлення мертвих з волі Господньої, з певною благодійною метою? Являлися не тільки святі померлі, а й грішники, які перебувають ще у невизначеному стані (пеклі). Як ті, так і інші являлись живим не тільки вві сні, а й чуттєво. Святі ангели та святі угодники являлися людям для сповіщення волі Божої. Явлення померлих мало на меті напоумити живих, переконати в дійсності існування світу невидимого, недоступного нашим тілесним почуттям у впалому стані.
У Новому Завіті перш за всіх із загробного світу явилися Спасителеві під час Його Преображення на горі Фаворі, при трьох свідках: Петрі, Якові та Іоані (Лк. 9;28- 32), Мойсей та Ілля.
У хвилину смерті Христа воскреслі померлі проповідували воскресіння Христове. Зі слів євангеліста Матвія (27;52) видно, що воскреслі були святими та що їх було багато. Одні з древніх учителів Церкви вважали, що воскреслі в цей час були патріархи і пророки, особливо ті, які перебували в родинному союзі за плоттю з Ісусом Христом, а саме: Авраам, Давид, або ті, хто служив прообразами Йому, наприклад: Іона, Мелхіседек, тощо. Інші, маючи на увазі, що давно померлим важко було бути пізнаними, думали, що воскреслі святі належали до числа недавно померлих, як от: Симеон Богоприїмець, Анна Пророчиця, Йосиф Обручник. Можна ще додати й те, що воскресли тільки ті, які були поховані поблизу Єрусалима, бо найдавніше передання говорить, що скелі, де знаходилися гроби, розпалися тільки поблизу Єрусалиму. Так зване "Першоєвангеліє Никодимове" вказує на воскресіння двох синів Симеона Богоприїмця (Пасха Господня, Пасха, Афонське вид., 1869. С. 31). Апостол Петро, на прохання вдовиць в Іоппії, які плакали, воскресив їхню померлу благодійницю (Діян.9; 40,41).
А Життя святих (Четьї-Мінеї) свідчить нам про різноманітні явлення угодників Божих на землі. Звичайно відвідання ними людей відбувалося з волі Божої. Залишаючи небесну вітчизну, вони являлися тим, хто потребував їхньої сильної допомоги і уві сні і чуттєво. Відвідуючи землю та її мешканців, вони ясно свідчили про існування Бога і про загробне вічне життя.
Апостолу Фомі жереб випав проповідувати Євангеліє в Індії. Він жахнувся, що йому довелося йти в такі далекі країни. Господь явився йому, втішив, обіцяючи бути з ним. Фома вирушив. На шляху зустрівся йому багатий купець, на ймення Аван, який був посланий від індійського царя Гундафора до Палестини, щоб знайти хорошого архітектора для збудування царського палацу, подібного до палаців римських кесарів. Аван розказав причину своєї подорожі, а апостол Фома видав себе за архітектора. Аван зрадів, і вирушили вони разом до Індії. Після прибуття Аван представив царю бажаного архітектора. Гундафор розказав апостолу своє бажання мати прекрасний палац, подібний до римських, і Фома погодився збудувати такий палац. Справу зроблено. Апостол для будівництва одержав велику кількість золота й срібла. Цар вирушив у інші краї Індії. Апостол почав проповідувати Євангеліє та вчити народ християнської віри, щедро роздаючи милостиню всім нужденним. Майже через два роки цар прислав дізнатися про зведення палацу. Фома відповідав, що залишилося зробити тільки верх палацу, й на це одержав ще достатню кількість грошей. Нарешті, цареві донесли, що ніякого палацу не будується, а що дивний Фома тільки вчить народ нової віри та роздає царські скарби бідним. Цар, прибувши додому, справді пересвідчився, що ніякого будівництва не провадилося й не провадиться. Негайно наказав він ув'язнити в темницю Фому й Авана, маючи намір піддати їх лютій смерті.
У цей час царський брат, почувши про сум Гундафора, впав у тяжку хворобу, й послав сказати цареві, що він не в силі був знести печалі царської й занедужав так сильно, що, здається, доведеться попрощатися з життям. Хворий незабаром помер. Тоді цар забув про свою печаль, завдану йому апостолом Фомою, а вболівав і невтішно плакав по смерті улюбленого брата. Ангел Божий душі покійного показав усі небесні обителі та, обходячи всі горні оселі, показував багато предивних світлих палат праведників. З усіх палат одна була особливо красивою. Тоді ангел спитав душу: „В якій палаті ти бажала б жити?" Душа, дивлячись на цю прекрасну палату, відповідала: „Якби мені хоч у якомусь куточку цієї палати дозволено було жити, то не бажала б нічого більше!" - "Ні! - відповідав ангел, який водив її, - в цій палаті тобі жити не можна; вона належить твоєму братові! Її збудував для нього дивний Фома на золото, яке він одержав від твого брата для побудови йому царського палацу". Тоді душа сказала: "Молю Тебе, Господи, пусти мене до брата, і я куплю у нього цю палату, бо він не знає краси її, й потім повернуся сюди знову". Ангел повернув душу в тіло, й померлий воскрес. Воскреслий немов збудився від сну й передусім звернувся з Промовою до оточуючих про брата й молив їх, щоб сповістили царя, аби він негайно прийшов. Цар, почувши, що брат його воскрес, зрадів і не загаявся прийти. Побачивши брата справді живим, цар не тямив себе від радості. Воскреслий почав говорити: "Царю! Знаю напевне, що ти любиш мене, брата твого, і знаю, як гірко плакав за мною! Знаю, добрий царю й брате, що ти не пошкодував би дати навіть півцарства твого, щоб викупити мене від смерті! Чи не правда?" - "Ти знаєш мою до тебе любов і не помилився в сподіванні" - відповідав цар. Воскреслий продовжував: "Якщо справді так мене любиш, то прошу в тебе одного дарунку, нехай же не відмовиш мені!" Цар відповідав: "Усе, що є в моїй державі, тобі, любому моєму братові, дарую" - і ствердив свою обіцянку клятвою. Тоді воскреслий продовжував: "Віддай мені твою палату, яку ти маєш на небесах, а за неї візьми все моє багатство!" Цар, почувши таке прохання, замислився, довго мовчав і, нарешті, спитав: "Яка у мене на небесах палата?" - "У тебе на небесах така палата приготована, - продовжував воскреслий, - якої ти не уявляєш, і якої ти не бачив і не зможеш побачити в усьому всесвіті. Цю палату тобі створив Фома, якого ти тримаєш у в'язниці. Я бачив твою палату, дивувався невимовній її красі, і хотів хоч у якомусь куточку її жити, але ангел, який показав мені все небесне, сказав: "У ній ти жити не можеш, бо вона належить твоєму братові; йому створив її дивний Фома. Я вблагав ангела, щоб він відпустив мене до тебе задля придбання цієї палати. Отже, якщо любиш мене, віддай мені її, а собі візьми весь мій маєток". Тоді цар подвійно зрадів: воскресінню брата і палаті, створеній йому Фомою на небесах, і сказав воскреслому: "Улюблений брате! Я клявся не пожаліти для тебе нічого, що на землі, в моїй державі та в моїй владі, а що на небесах у мене є палата, в тому не клявся. Якщо ж ти бажаєш мати собі таку ж палату на небі, то цей будівничий у мене; він і тобі створить подібну палату". Після цього наказано було привести з темниці апостола Фому. Сам цар пішов до нього назустріч і, припавши до його ніг, просив пробачення, що згрішив перед ним через незнання. Тоді апостол Фома подякував Богові, похрестив обох братів і навчив їх християнської віри. І воскреслий багатьма милостинями теж сотворив собі вічну обитель на небесах.
"В країні моїй, - говорив блаженний Кір, - помер князь і був похований як належить. Я тоді був отроком. Одного разу, проходячи повз цвинтар, я побачив, що при одній могилі стоїть чоловік, чорний, як згасле вугілля, і кличе мене до себе. Коли я підійшов до нього з переляком та онімінням, то він говорив мені так: "Я написав у заповіті моєму, щоб роздали бідним певну суму грошей за визволення моєї душі; чому ж досі не зробили цього? Іди, скажи, щоб роздали неодмінно, а інакше я назавжди залишуся в такому стані, в якому ти мене бачиш".
Ці явлення воскреслих померлих свідчать про силу милостині, яка очищає гріхи та звільняє од вічної смерті, а також про істину християнської віри.
ПРОДОВЖЕННЯ
За матеріалами книги ієрея Василія Клим'юка «У Бога всі живі»
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
