Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • ЦЕРКОВНІ ЧАСИ НА СВЯТУ ПАСХУ
    Читаються весь Світлий тиждень замість ранішніх і вечірніх молитов. …
  • Воскресіння Христове
    Воскресіння Ісуса Христа: хроніка подій Про Свято Воскресіння…
  • Пасхальне послання Предстоятеля Православної Церкви України митрополита Епіфанія
    Христос Воскрес! Ці короткі слова звичного зараз для нас…
  • Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії
    Історія Благовіщення Пресвятої Діви Марії Про свято Благовіщення…
  • Неділя 2-га Великого посту
    Євангельське читання Проповідь патріарха Філарета Проповідь…
  • Популярне
    Где то косяк! Проверь правильность строки подключения. Возможно просто нет новостей за последние 30 дней.
    Опитування
    Коли Ти святкуєш Жіночий день?
    у Неділю жінок-мироносиць
    8 березня
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Червень 2019    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    Квітень 2019 (4)
    Березень 2019 (2)
    Грудень 2018 (2)
    Листопад 2018 (1)
    Жовтень 2018 (1)
    Серпень 2018 (1)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Житіє трьох Києво-Печерських угодників Марка, Феофіла та Іоана

    Сила Божа мертвих піднімає


    Пам'ять трьох Києво-Печерських угодників Марка, Феофіла та Іоана відзначається одночасно, незважаючи на те, що померли вони в різний час. Свої чернечі подвиги вони відбували в святій Печерській обителі разом, в кінці ХІ — на початку ХІІ століть.

    Марко жив в печері вже в 1091 році, коли переносилися мощі преподобного Феодосія у Велику Печерську церкву і брав в цьому участь. Він мав чернечий послух копати в печері місця для захоронення спочилої братії. Проте, виконуючи начебто прості обов’язки, Марко досягнув надзвичайної духовної досконалості. Трудився він і вдень, і вночі, копаючи землю і виносячи її на своїх плечах, і ніякої плати за це не брав. А якщо хтось і давав йому з власної волі, то він все віддавав убогим.

    Якогось дня він трудився, як завжди, але трохи занеміг і залишив свою працю не закінченою. А тут один з братів якраз відійшов до Господа. Коли ж його принесли до місця поховання, то воно виявилося занадто вузьким і не закінченим. Не було як возлити на мертвого олії та спорядкувати його. Винуватий Марко смиренно просив братію: “Пробачте мені, отці, бо через неміч не закінчив” А вони ще більше докоряли йому. Тоді Марко звернувся вже до небіжчика: “Оскільки тісним є це місце, то ти, брате, сам окропися, та, взявши олію, вилий на себе.”

    Мертвий так і зробив: простяг руку, взяв олію та й полив на себе хрестоподібно. Віддавши посуд, сам приготувався та й завмер. Від такого чуда всіх присутніх охопив страх і трепет. Стало зрозуміло, що Марко мав від Господа таку силу, що й мертві йому підкорялися. Та не задовольнявся Марко лише своїми трудами, а ще й змиряв свою плоть суворим постом і молитвою, носив важкі вериги і навіть обмежував споживання води: випивав її лише стільки, скільки входило в його мідний хрест, який завжди був при ньому. І лише тоді, коли вже не міг терпіти спрагу.

    Якось сталося, що один із ченців довго хворів та й помер, а місця готового в печері не було. Хтось із друзів прийшов сповістити про це Марка, а той йому каже: “Ти ж бачиш, що місце не готове. Велю тобі, аби ти пішов і сказав померлому: “Брате, говорить тобі грішний Марко, аби ти перебув ще цей день, а завтра відійдеш до нашого Господа”. Той і пішов до небіжчика, а його вже й братія відспівувала. Тож став над ним та й каже: “Брате, говорить тобі грішний Марко, що ще немає готового місця для тебе , тож зачекай до ранку”.

    Ці дивні слова почули всі присутні і враз побачили, як небіжчик відкрив очі, бо ж душа повернулася до нього. Так і пролежав він і той день і ніч, нікому нічого не сказавши. На ранок, коли все було готово, небіжчику були передані нові слова: “Каже тобі Марко, — покинь життя це тимчасове та переходь до вічного, бо вже готове місце для прийняття тіла твого”. І як почув той ці слова, то закрив очі навічно. Знову всі були здивовані новим чудом Марковим.

    Жили в монастирі ще два рідних брати Феофіл та Іоан. Ублагали вони Марка влаштувати їм спільне місце, коли покличе їх Господь до себе. Якось старший брат Феофіл відбув у потребі з обителі, а менший Іоан помер. Повернувся назад старший та й зажурився від такої новини. Та коли побачив, що його брат похований на його, вищому місці, став нарікати на Марка. А той, як муж смиренний, поклонився Феофілу й каже: “Пробач мені, брате, согрішив перед тобою”. А потім до померлого брата Іоана: “Брате, встань, дай місце не померлому брату, а сам ляж на нижчому місці”.
    І всі знову побачили чудо страшне і жахливе. Феофіл упав до ніг Маркових зі сльозами: “Отче Марку, згрішив я, зрушивши брата з місця. Молю тебе, повели йому, аби знову ліг на своє місце”.
    Блаженний Марко відповів йому: “Господь усунув ворожнечу з-поміж нас. А вчинив це через твоє ремствування, щоб не ворогував ти повік, тримаючи на мене злість. Але й бездушне тіло явило любов до тебе і по смерті віддаючи тобі старшинство. Хотілося, щоб не вийшов ти звідсіля, не успадкувавши свого старшинства, а був покладений отут зараз же. Але оскільки ти ще не готовий до відходу, то йди подбай про свою душу, бо невдовзі принесуть і тебе сюди. Підводити ж мертвих — то є справа Божа, а я лише грішна людина”.

    Почувши ці страшні слова, дуже засмутився Феофіл. Він повернувся до своєї келії і гірко заплакав, а в подальшому плакав безперестанно. Від того щоденного плачу він зовсім виснажився і занапастив собі очі, бо нічого вже не бачив. Він роздав все, що мав, до самої сорочки, жив у великому воздержанні і почав шукати смерті.

    Тим часом Марку стало відомо про час свого відходу. Він сказав Феофілові: “Прости мене, брате, бо на довгі літа ввів я тебе в скорботу! Оце відхожу я з цього світу, тож молись за мене. Я ж про тебе не забуду і осмілюсь прохати Господа, щоб невдовзі сподобив нас зустрітися і опинитися там, де отці Антоній і Феодосій перебувають”. Феофіл зі сльозами відповів Марку: “Отче, навіщо ти мене покидаєш? Або забери мене з собою, або даруй прозріння”. І дізнався він від Марка, що прозріє він за три дні до відходу свого. Марко тут же упокоївся і був покладений на місце, яке сам собі приготував. Феофіл продовжував тяжко ридати, маючи посудину для збирання своїх сліз.

    Але відчувши час відходу до Господа, прозрів і побачив перед собою ангела з посудиною, наповненою його сльозами, з якої йшли пахощі, як від мира благовонного. Феофіл почув слова ангела: “Оце твої сльози, які ти в молитві Богу вилив від чистого серця” і додав: “Блаженні ті, що плачуть бо вони втішаться”. Розповівши про все ігумену, Феофіл на третій день покинув своє земне життя. Братія його достойно похоронила, помазавши з посудини, що приніс ангел, і вся печера переповнилася пахощами. Бо ж сказано: “Ті, хто сіють зі сльозами, пожнуть з радістю” (Пс 125.5).

    Так і спочивають всі троє блаженних поруч в Ближніх печерах, а їх пам’ять відзначається 11 січня, та ще 11 жовтня та в другу неділю Великого посту.

    Автор: Борис Самбор
    • Переглядів: 2488
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Вконтакті
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів.

    Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка ВКонтакті - дозволяє опублікувати відгук через vk.com
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com