Преподобний Никон прийшов до св. Антонія в його монастир вже ченцем та священиком, а де взяв пострижене, невідомо. По волі преподобного Антонія, Никон, які мав священний сан, постригав приходящих в печери для чернечого життя. Постриг знатних людей, придворних, як то: Єфрема скарбника великокнязівського і молодого боярина Варлама Вишатіна кидають на обитель св. Антонія і особливо на Никона сильне обурення великого князя київського Ізяслава. Ізяслав послав воїнів розігнати Києво-Печерських ченців. Разом з ченцем монастиря св. Міни пішов він (1054 р.) шукати іншого безмовного місця.Дійшовши до Азовського моря, Никон полюбив поблизу Тмутаракані (Тамань) усамітнене місце і тут став мешкати. «Місце це, - говорить прп. Нестор, - благодаттю Божою процвіло; великий Никон заснував тут церкву Пресвятої Богородиці, і створив великий монастир, який і понині зберігає схожість з Печерським монастирем».
Прп. Никон придбав у таманців високу повагу. Коли підступний Грек вбив доблесного князя Ростислава, що було в 1065 р., таманці просили блаженного Никона відправитися послом їх до князя Святослава в Чернігів, щоб князь послав до них сина свого Гліба на княжіння. Никон погодився. Виконавши доручення в Чернігові, він відвідав Печерську обитель. Феодосій, пострижений прп. Никоном, а тепер ігумен Печерський, прийняв Никона з духовною радістю і глибокою повагою; великі подвижники при зустрічі попадали один одному в ноги, потім обнялись довго плакали від радості побачення. Феодосій просив Никона не розлучатися з ним.
Никон дав слово, влаштувавши справи у своєму монастирі, прийти в обитель Феодосія. Проводив князя Гліба в Тмутаракань, Никон зробив розпорядження у своїй обителі, а потім прибув до Києва. Феодосій надавав Никону саму шанобливу любов, вважав його за батька. «Коли, - каже Нестор, - відходив він куди-небудь, то Никону доручалося вся братія в керівництво. Іноді він представляв великому Никону замість себе пропонувати повчання братії. Багато разів, коли великий Никон сидів і переплітав книги, блаженний Феодосій сидів при ньому, і пряв нитки, потрібні для цієї справи».
Ось високий зразок християнської любові та християнської простоти! Приємно було Никону жити з Феодосієм, але у 1068 році, коли в Києві почалися смути, що закінчилися вигнанням великого князя Ізяслава, Никон пішов у Тмутаракань, де з пошаною був прийнятий князем Глєбов і користувався милістю наступника його Романа Святославича (який був братом Гліба). По вбивстві князя Романа Олегом Чернігівським, св. Никон в 1078 році знову повернувся в Києво-Печерську лавру. Браття, знаючи, як шанував його Феодосій, надали йому ігуменство в Феодосієвій обителі. Тут ще живі були великі учні Антонія і Феодосія: Ісак самітник, Матвій прозорливий, Агапіт лікар, Григорій чудотворець. Авві Никону приємно було бачити подвиги їх і розмовляти з ними.
У 1083 році прийшли до Никона з Константинополя іконописці, найняті, як казали вони, начальниками Печерської обителі Антонієм і Феодосієм. Никон, сказав їм, що вже 10 років, як ці начальники померли, показав їм зображення Антонія і Феодосія. «Це вони самі, які найняли нас», - сказали іконописці. Тоді ж грецькі купці привезли мозаїку на прикрасу храму. Таким чином, під наглядом прп. Никона велика Печерська церква була прикрашена іконами і мозаїкою.
В керівництві братією преподобний Никон дбав зберігати в точності все встановлене преподобним Феодосієм, і Господь благословив цю ретельність, данихаючи його високою смиренністю. «Для першого тижня посту, - розповідає преподобний Нестор, - з причини особливої стриманості, преподобним отцем нашим Феодосієм встановлено було, щоб у п’ятницю пропонувалися добрим подвижникам самі чисті хліби, і ще приготовлені з медом та маком». Так наказав виконувати і великий Никон.Але раз, коли Никон велів келійнику приготувати собі хліб, той «ослухався і збрехав, сказавши, що немає борошна для приготування таких хлібів. Але Бог не погорджував праці та молитви преподобних. Після святої літургії, коли всі йшли на пісний обід, привезли цілий віз таких хлібів, звідки зовсім не очікували. Побачивши це, браття прославили Бога! Потім через два дні келійник наказав (для недільного дня) спекти хліб з тієї муки, про яку колись сказав, що немає її. Пекарі, коли місили тісто і лили теплу воду, побачили жабу, в тій воді. Так було занечищене те, що зроблено по непослуху».
Блаженному Никону доводилося терпіти чимало утисків від братії. І проти нього, як проти блаженного Стефана, повставали з ремствуванням і обуренням, але він утримався в обителі.
Він був свідком заповіту, котрий проявився наслідками, і навчив братію як страшно порушувати дане слово і клястись в неправді. Два киянина, Іван та Сергій, перед Печерською іконою Богоматері, тоді вже славної, уклали між собою духовне братство. Через деякий час Іван був хворий і, відчуваючи близькість смерті, запросив до себе блаженного ігумена Никона, при ньому, роздав багато маєтки бідним, 1000 гривень срібла і 100 гривень золота передав Сергію, йому доручив п’ятирічного сина Захарія, та й наказав віддати сину срібло та золото , коли той досягне зрілого віку. Досягши 15 років, і Захарій, просив Сергія передати йому батькову власність.
«Отець твій, - відповів Сергій, - віддав маєток свій Богу, у того і допитаєшся, я ж не повинен нічим ні тобі, ні батька; батько твій був такий дурний, що роздав маєток бідним і тебе залишив вбогим». Молодий чоловік довго плакав, вислухавши такий образливий відгук про батька свого; потім сказав Сергію: «Дай мені принаймні половину залишеного батьком, а інша хай буде твоєю». Сергій відмовив, обсипаючи батька і сина образами. Захарій просив третю частину, потім десяту. Сергій відмовив і в цьому. «Якщо не взяв ти нічого в мого батька, - сказав нарешті Захарій, - Іди, присягни в тому перед іконою Богоматері, перед якою укладений був тобою союз духовного братства з моїм батьком».
Сергій до того захопився жадібністю до грошей, що пішов і перед іконою Богоматері сказав: «Не я брав 1000 гривень срібла і 100 гривень золота». Але коли хотів він цілувати святу ікону, то не міг підійти до неї, і, ідучи, кричав: «Преподобний отці Антоній і Феодосій! Забороніть жорстокому ангелу губити мене; благайте за мене Пресвяту Богородицю, щоб прогнані були від мене нечисті духи, і нехай візьмуть срібло та золото в моїй келії». Цім навів на всіх жах. Послали в будинок Сергія і знайшли у запечатаному ящику 2000 гривень срібла і 200 гривень золота. Так Господь не залишається в боргу ні перед ким.
Блаженний Никон після довгих і богоугодних подвигів мирно спочив 23 березня 1088 року, проживши не менше 86 років від роду. Був похований преподобний Никон в обителі ж Печерській, де і спочивають його нетлінні мощі. Переселившись духом в обителі Небесні, преподобний не залишив зовсім свого монастиря, бо багато чудес довершилось від мощів його. Разом з преподобним Антонієм і Феодосієм і блаженний Никон стоїть перед Престолом Трисяючого Божества, і всі вони, як три свічника, ушановані вічною славою, моляться і про нас, своїх чадах, як батьки. Мощі його понині спочивають в Антонієвих (Ближніх) печерах Києво-Печерської лаври.
Пам’ять його святкується 5 квітня. а також 11 жовтня (Собор преподобних Ближніх печер) і в 2-ю неділю Великого посту (Собор всіх Києво-Печерських святих) за новим стилем.
За матеріалами сайту Українська Автокефалія
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
