Преподобний Феодосій Великий

Родом з Кападокії. Вихований батьками в глибокому благочесті. Прагнучи до самітницького життя, оселився в Палестині в пустельній печері, в якій, за переказом, ночували три волхви, що прийшли поклонитися народженому Спасителеві світу. В ній він прожив 30 років у великій помірності та безперервній молитві. До подвижника поступово почали стікатися брати, які бажали жити під його керівництвом.

Коли церква вже не вміщала зібраних там ченців, святитель після молитви, взявши кадило з холодним вугіллям, пішов пустелею. На одному місці вугілля раптово розгорілося й закурився фіміам. Тут преподобний і заснував перший монастир зі спільним мешканням, або Лавру. В монастирі св. Феодосій влаштував будинок для подорожніх, окремі лікарні для ченців і мирян, притулок для старих. За його молитвами багато разів відбувалося чудо примноження хлібів, необхідних для поживи зібраних в обителі жебраків.

Коли виникла єресь Євтихія, православні були гнані від імператора Анастасія ( 491-518). Преподобний Феодосій спочатку написав послання імператорові, потім пішов у Єрусалим і у Великій церкві виголосив привселюдно: «Хто не шанує чотири Вселенські Собори, нехай буде анафема». За цей вчинок його ув’язнили. Ще при житті сподобився дару зцілення та інших чудес. Мирно помер у віці 105 років (529 р.).

Пам'ять - 24 січня.