Ще дитиною я страх не хотів бути собою. Волів бути таким, як Марко Канцеллі, попри те, що Марко не був до мене прихильний. Я рухався, як він, розмовляв, як він, записався до того ж ліцею, що й він.Та з плином часу Марко Канцеллі помітно змінився. Став тісно спілкуватися з Джанні Феррарі. Ходив, як він, говорив, як він. Я геть розгубився! Став ходити й говорити, мов Марко Канцеллі, який ходив і говорив, мов Джанні Феррарі.
А згодом зауважив, що Джанні Феррарі рухається і розмовляє, наче Карло Альвоні.
Але ж Карло Альвоні рухався і розмовляв, наче Альберто Сабіна!
Отож, я наслідував Марко Канцеллі, що наслідував Джанні Феррарі, який своєю чергою наслідував Карло Альвоні, котрий ходив і говорив, немов Альберто Сабіна. А як ви гадаєте - кого наслідував Альберто Сабіна?
З-поміж багатьох однолітків він обрав взірцем для наслідування Дада Целліні, того самого зануду, котрий ходив і говорив, як я.
"Коли помремо й переставимося па небо, то наш Сотворитель, зустрівши нас, не питатиме: "Чому ти не став Месією? Чому не винайшов ліків од тієї чи тієї недуги?" Єдине, що Він спитає: "Чому ти не був собою?" (Е. Візель)
БРУНО ФЕРРЕРО
