Якось володар покликав до себе одного зі своїх васалів, котрий славився у своєму князівстві крутійством і хитрістю. Підлеглі йому люди жили у постійному страху. Коли він прибув на вимогу володаря, той віддав йому наказ: "Хочу, аби ти вирушив у світ і знайшов чоловіка, який би був цілком добрий". — "Так, пане", — відповів васал і слухняно розпочав пошуки.
Васал зустрічався і розмовляв із багатьма людьми. Після тривалих пошуків повернувся і сказав своєму володарю: "Пане, я учинив так, як ти звелів, але зараз маю переконання, що немає жодної доброї людини. У світі повно злосливців та себелюбців, але немає такого місця, де б жили ті, котрих шукаєш".
Володар відіслав його і попросив покликати іншого васала, що був відомий своєю щедрістю і добротою, а піддані його дуже любили. Господар сказав йому: "Друже, я хотів би, аби ти вирушив у дорогу і знайшов для мене людину, яка була б уособленням зла".
Цей васал так само слухняно подався у мандри. Він зустрів багацько осіб, розмовляв із ними. Коли спливло трохи часу, васал повернувся до володаря і мовив йому: "Пане, мені не вдалося виконати твого наказу. Є люди необачні, є розбещені, є такі, що поводяться немов сліпці, але жоден із них не є цілковитим уособленням зла. У кожного криється у серці добро, хоча вони й роблять багато помилок".
Під вечір один селянин сів на порозі своєї скромної хатини, аби насолодитися вечірньою прохолодою. Попри його хату звивалася дорога, яка провадила до села. Чоловік, що переходив по ній, помітив селянина і подумав: "Ця людина — взірець лінюха. Нічого не робить, тільки сидить цілими днями на порозі..."
Трохи згодом переходила інша особа і подумала: "Це якийсь джиґун. Сидить цілий день і пасе очима жінок, що тут ходять. Напевно, чіпляється до них і напастує..."
Нарешті ішов до села якийсь мандрівець і подумав: "Мабуть, це працьовитий чоловік. Трудився увесь день, а тепер сів собі відпочити ".
Справді, майже нічого не можемо сказати про селянина, що сидів на порозі своєї хатини. Натомість про трьох перехожих, що ішли до села, знаємо: перший — це ледар, другий — особа підозрілива, а третій — чоловік працьовитий.
Усе, що говориш, свідчить про тебе; особливо, коли твої слова стосуються до інших.
Васал зустрічався і розмовляв із багатьма людьми. Після тривалих пошуків повернувся і сказав своєму володарю: "Пане, я учинив так, як ти звелів, але зараз маю переконання, що немає жодної доброї людини. У світі повно злосливців та себелюбців, але немає такого місця, де б жили ті, котрих шукаєш".
Володар відіслав його і попросив покликати іншого васала, що був відомий своєю щедрістю і добротою, а піддані його дуже любили. Господар сказав йому: "Друже, я хотів би, аби ти вирушив у дорогу і знайшов для мене людину, яка була б уособленням зла".
Цей васал так само слухняно подався у мандри. Він зустрів багацько осіб, розмовляв із ними. Коли спливло трохи часу, васал повернувся до володаря і мовив йому: "Пане, мені не вдалося виконати твого наказу. Є люди необачні, є розбещені, є такі, що поводяться немов сліпці, але жоден із них не є цілковитим уособленням зла. У кожного криється у серці добро, хоча вони й роблять багато помилок".
Під вечір один селянин сів на порозі своєї скромної хатини, аби насолодитися вечірньою прохолодою. Попри його хату звивалася дорога, яка провадила до села. Чоловік, що переходив по ній, помітив селянина і подумав: "Ця людина — взірець лінюха. Нічого не робить, тільки сидить цілими днями на порозі..."
Трохи згодом переходила інша особа і подумала: "Це якийсь джиґун. Сидить цілий день і пасе очима жінок, що тут ходять. Напевно, чіпляється до них і напастує..."
Нарешті ішов до села якийсь мандрівець і подумав: "Мабуть, це працьовитий чоловік. Трудився увесь день, а тепер сів собі відпочити ".
Справді, майже нічого не можемо сказати про селянина, що сидів на порозі своєї хатини. Натомість про трьох перехожих, що ішли до села, знаємо: перший — це ледар, другий — особа підозрілива, а третій — чоловік працьовитий.
Усе, що говориш, свідчить про тебе; особливо, коли твої слова стосуються до інших.
БРУНО ФЕРРЕРО