Якась жінка у старому вбранні увійшла до продуктової крамниці. Наблизилася до господаря і стиха спитала, чи може взяти трохи їжі на виплату. Пояснювала йому, що чоловік важко хворий і не може працювати, а їхні четверо дітей голодні.
Чоловік буркнув, гублячи терпіння, і сказав їй іти геть.
Жінка далі благала його:
- Прошу вас, я скоро принесу гроші!
Власник крамниці твердо заявив, що не дає на виплату, і порадив їй пошукати іншої крамниці у тій дільниці.
Один клієнт, який там перебував, підійшов до нього і попросив, аби він прислухався до про¬хання жінки. Господар крамниці неохоче спи¬тав жінку:
- Чи маєте список продуктів?
- Так, пане, - відповіла із проблиском надії у голосі.
- Добре! - сказав власник. - Покладіть картку на вагу. Я дам вам стільки товарів, скільки важить та картка.
Жінка на хвильку завагалася, опустила го¬лову і витягнула із торби клаптик паперу, після чого щось поспішно на ньому написала. Покла¬ла картку на шальку терезів, далі тримаючи го¬лову опущеною.
Очі господаря крамниці і клієнта розшири¬лися від здивування, коли побачили, що шалька терезів раптом опустилася і залишилася у тій позиції. Глянувши на вагу, власник прошепотів: "Нечувано!"
Клієнт усміхнувся, а власник почав наклада¬ти пакети з продуктами на другій шальці ваги. Він ставив на неї коробки і банки, проте вага не рухалася. Накладав продукти зі щораз більшою непривітною гримасою на обличчі.
Врешті взяв картку і подивився на неї, синій від злости і дуже збентежений. Це не був список продуктів. Це була молитва: "Боже, Ти знаєш, в якій я ситуації, і знаєш, чого потребую. Все віддаю у Твої руки!"
Власник крамниці дав жінці все, чого вона по¬требувала, у незручному мовчанні.
Жінка подякувала і вийшла із крамниці.
Тільки Бог знає вагу молитви.
Джерело: Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство "Нев'янучий Цвіт"
Чоловік буркнув, гублячи терпіння, і сказав їй іти геть.
Жінка далі благала його:
- Прошу вас, я скоро принесу гроші!
Власник крамниці твердо заявив, що не дає на виплату, і порадив їй пошукати іншої крамниці у тій дільниці.
Один клієнт, який там перебував, підійшов до нього і попросив, аби він прислухався до про¬хання жінки. Господар крамниці неохоче спи¬тав жінку:
- Чи маєте список продуктів?
- Так, пане, - відповіла із проблиском надії у голосі.
- Добре! - сказав власник. - Покладіть картку на вагу. Я дам вам стільки товарів, скільки важить та картка.
Жінка на хвильку завагалася, опустила го¬лову і витягнула із торби клаптик паперу, після чого щось поспішно на ньому написала. Покла¬ла картку на шальку терезів, далі тримаючи го¬лову опущеною.
Очі господаря крамниці і клієнта розшири¬лися від здивування, коли побачили, що шалька терезів раптом опустилася і залишилася у тій позиції. Глянувши на вагу, власник прошепотів: "Нечувано!"
Клієнт усміхнувся, а власник почав наклада¬ти пакети з продуктами на другій шальці ваги. Він ставив на неї коробки і банки, проте вага не рухалася. Накладав продукти зі щораз більшою непривітною гримасою на обличчі.
Врешті взяв картку і подивився на неї, синій від злости і дуже збентежений. Це не був список продуктів. Це була молитва: "Боже, Ти знаєш, в якій я ситуації, і знаєш, чого потребую. Все віддаю у Твої руки!"
Власник крамниці дав жінці все, чого вона по¬требувала, у незручному мовчанні.
Жінка подякувала і вийшла із крамниці.
Тільки Бог знає вагу молитви.
Бруно Ферреро
Джерело: Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство "Нев'янучий Цвіт"