Бог для прославлення Свого імені й могутності та щоб показати невимовну любов до трудівників Своїх і в напучення людському родові, а в особливості християнам, виконував благі бажання й молитви, сповнені живої віри, за обітницею Господа Ісуса Христа і гори переставляти з місця на місце, і воскрешати померлих, тобто силою віри й молитов викликати з загробного світу душі, які вже відійшли, якщо тільки того вимагала правда. Так, Авва Мілісій, проходячи через певне місце, побачив ченця, котрого схопив хтось як убивцю. Старець підійшов і розпитував брата.
Дізнавшись, що це наклеп на брата, він спитав тих, що тримали його: "Де вбитий?" Йому вказали. Старець, наблизившись до вбитого, звелів усім молитися; коли ж сам він простяг руки свої до неба, мертвий встав. Авва спитав його перед усіма: "Скажи мені, хто вбив тебе?" Той відповідав: "Я пішов туди-то і віддав гроші тому-то, а він узяв мене й зарізав, потім виніс і кинув у монастир Авви. Але, прошу вас, візьміть у нього мої гроші й віддайте їх моїм дітям". Тоді старець сказав йому: "Піди й спи, доки прийде Господь і збудить тебе" (Достопам'ятні розповіді про подвижництво святих і блаженних отців. Авва Мілісій).
Так само мертві відповідали на запитання святого преподобного отця нашого Макарія Єгипетського, які він пропонував мертвим, коли потребували цього користь, віра чи щастя безвинно стражденних. Ось подібний випадок: в одному селищі трапилося вбивство, вину за яке, за неправдивою підозрою, поклали на людину зовсім безвинну. Бідний, бувши переслідуваний, у страхові прибіг до келії преподобного Макарія і тут був схоплений. Ні сльози, ні клятва не могли переконати суддів у його безвинності, й народ, що зібрався, одноголосно називав його вбивцею. На цей шум вийшов святий Макарій і, дізнавшись, у чому справа, спитав: "де похований вбитий?" Йому показали місце могили. Тут, схиливши коліна та проливши до Господа теплу молитву, праведник сказав до оточуючих:
"Нині явить Господь, чи цей чоловік заподіяв вбивство". А потім назвав убитого на ймення, і мертвий відгукнувся з домовини. "Вірою Ісуса Христа повеліваю тобі, - сказав Макарій, - відкрий нам, чи цей, народом звинувачуваний, убив тебе?"
- "Не цей убивця мій, - голосно відповідав мертвий з-під землі, - не цей, якого засуджують".
У Авви Спиридона, єпископа Тримифутського, була дочка, дівиця, на ймення Ірина, така ж благочестива, як і її батько. Один з родичів віддав їй на зберігання якусь дорогоцінну прикрасу. Дівиця, щоб краще зберегти довірену їй річ, закопала її в землю. Через деякий час вона померла. Коли ж прийшов той, хто довірив річ і не знайшов дівиці живою, почав у Спиридона вимагати своєї речі. Старець, бачачи своє нещастя у втраті родича, пішов на могилу дочки й там просив Бога дочасно показати йому обіцяне воскресіння. Надія не ввела його в оману; дівиця одразу ж явилася батькові живою, вказала місце, де сховано було прикрасу, і знову стала невидимою...
Далі буде...
За матеріалами книги ієрея Василія Клим'юка «У Бога всі живі»
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
