Про духовні дари старця Порфирія інший всесвітньо відомий грецький старець Паїсій Святогорець казав: «У нього кольоровий телевізор, а у мене тільки чорно-білий».Бог є
Протягом певного часу зі старцем в монастирі жив один професор богослів’я. Він був набагато молодший від отця Порфирія і був його духовним чадом. Одного разу професор запропонував поговорити про існування Бога. Обговоривши цю тему з усіх можливих точок зору, професор і старець прийшли до висновку, що Бог є. Однак, молодий професор звернувся до старця із проханням. Коли він помре, то прийде до професора і розкаже, чи є Бог. У відповідь на це, старець запитав, чому професор вважає, що першим помре саме він? На це молодий чоловік відповів, що старець удвічі старший від нього, тому звісно скоріше помре той, хто старший. Одначе, отець Порфирій, по благодаті Божій, знав, що першим помре професор, до того ж, досить скоро. Цього старець не став казати, але пообіцяв, що прийде після смерті сказати, чи є Бог. Таку ж обіцянку дав старцю і професор, на випадок, якщо він все ж помре раніше.
Читайте також: Житіє преподобного Порфирія Кавсокалівіта
Трохи згодом професор залишив монастир і поїхав в місто. Не минув і рік, відколи старець і професор розлучилися, аж ось в одне з великих свят, коли отець Порфирій з братією готувалися до святкової трапези, в монастир прийшов чоловік із сусіднього села і повідомив, що професор помер. Через деякий час, після довгої молитви, отець Порфирій вимкнув світло в келії і спробував заснути. Раптом із пітьми пролунав громовий голос, що супроводжувався незрозумілим шумом. «Бог є! Бог є! Бог є!» - тричі повторив голос. Це був голос професора! В страху, старець став на коліна і почав молитися за його душу. І так до ранку! Чи можна після цього сумніватися, що «Бог є»?!
Джерело
В одному гірському селі не було води. Його мешканці звертались до різних інстанцій, платили гроші, але все без результату. Всі, як один, казали, що в цьому районі немає підземних вод. Тому мешканці села були змушені збирати дощову воду. І ось один чоловік, який був духовним чадом старця і знав про його здібності знаходити воду, попросив його допомогти у цій біді. Старець одразу відповів, що в селі багато хорошої води, і показав на кресленні місце, де вона протікає. Після гарячих і наполегливих прохань отець Порфирій сам пішов на це місце і точно вказав, де знаходиться вода і на якій вона глибині. І справді: коли стали шукати, саме в тому місці і на тій глибині знайшли воду, котра вирувала найчистішим джерелом!
Тоді всі жителі села стали називати старця святим і пророком. Всі хотіли до нього торкнутись, поцілувати його руки, ноги, приголубити, всі навперейми хотіли прийняти його у свій дім. Але оскільки вони приходили і кланялись йому в ноги, вважаючи за святого, старець дуже засмутився і попросив негайно знайти спосіб вивезти його з села. Так сталося, що в цей час ішов автобус до Афін.
Отець Порфирій з великими труднощами вирвався із обіймів мешканців села і сів в автобус. І хоча люди намагались затримати його, він все ж поїхав. І ось тут, після стількох захватів і поклонінь, старця очікувала велика спокуса. Кондуктор автобуса, людина невіруюча, почав казати різні дурниці, викликаючи сміх невіруючих пасажирів і обурення віруючих. Таким чином, пасажири автобуса розділились на два табори: одні за старця, інші – проти. Гамір і сварки погрожували перерости в рукопашний бій. Кондуктор натомість продовжував підігрівати страсті. Старець був дуже засмучений і старався не приймати участі в сварці. Коли автобус зупинився, щоб пасажири трохи відпочили, старець підійшов до кондуктора і сказав: «Я, можливо, не вмію знаходити воду, але знаю, що ти страждаєш на сифіліс. Будь обережний, не одружуйся зараз, тому що можеш заразити дружину і дітей. Продовжуй лікування, ти одужаєш, а потім одружишся». Кондуктор просто втратив дар мови, почувши слова старця, і від того моменту, всю дорогу мовчав, наче язик проковтнув. Пасажири теж замовкли.Смерть матері
В Афінській лікарні вже кілька днів лежала хвора мати отця Порфирія. Лікарі йому казали, що вона одужує, але старець, по благодаті Божій, передбачав, що живою з лікарні вона вже не вийде. Одного разу пішов навідати свою хвору матір брат старця Антоній (він помер на рік раніше, ніж старець). Коли він запитав лікарів, як здоров’я його матері, ті відповіли: «Чудово! Завтра вона вийде з лікарні, а сьогодні увечері ми підготуємо виписку з її історії хвороби». Антоній, якого отець Порфирій дуже любив, прийшов додому заспокоєним. Раптом пролунав телефонний дзвінок. Це був отець Порфирій. Він сказав Антонію, щоб той негайно їхав до лікарні, інакше мама помре, і вони не встигнуть взяти у неї благословення. На це брат старця сказав, що він щойно повернувся з лікарні, і лікарі сказали йому, що завтра їхня мама буде вже вдома. Проте отець Порфирій наполягав на своєму. І справді, тільки-но вони приїхали до лікарні, мати ледве встигла благословити їх. Господь покликав її до себе, а дар прозорливості отця Порфирія підтвердився і цього разу.
Зцілення
Старець міг зціляти, доторкнувшись до хворого. Одного разу його навідав лікар з дружиною. Поставивши старцеві питання, що їх хвилювали, і отримавши на них вичерпні відповіді, подружжя стало прощатись. Отець Порфирій, зі своєю звичайною батьківською усмішкою на обличчі, взяв руку дружини у лікаря, якраз в тому місці, де в неї був сильний біль. Старець нічого не знав про цю хворобу, яку вони вже давно намагались вилікувати за допомогою уколів і сильних протизапальних засобів. Коли отець Порфирій взяв її за руку, то жінка відчула теплоту, яка пройшла по всьому тілу, і її почало злегка нудити. Проте це відчуття одразу пройшло, а з ним і біль в руці. Жінка зі сльозами сказала старцю: «Ви і про це, отче, знаєте?» З того дня вона викинула ліки і вже більше не зверталась до лікарів.
Отець Порфирій зціляв не тільки людей, але й тварин. В один недільний день, у Північній Евії, де він відпочивав, сталося наступне. Одна пастушка попросила отця Порфирія помолитись за її стадо кіз, котрі захворіли на якусь хворобу. Старець погодився і встав перед козами, піднявши руки до неба, і став читати різні вірші псалмів, що відносились до тварин. Ні одна з кіз не поворухнулась. Як тільки він скінчив молитву і опустив руки, зі стада вийшов козел, підійшов до старця, поцілував йому руку і тихо відійшов назад.
Бог знає все
Якось старець і троє його духовних чад втомились і вирішили спіймати таксі, щоб доїхати до монастиря. В цей момент вдалині з’явилося таксі. Три попутники старця вирішили його зупинити. «Не турбуйтесь, - сказав старець, - таксі саме зупиниться. Але, коли ви сядете в нього, ви не повинні говорити з таксистом, лише я буду з ним говорити». Точно так і сталося. Таксі зупинилось, хоча вони не піднімали руки, всі сіли в нього і старець сказав, куди їм потрібно їхати. Коли таксист поїхав, то майже одразу почав звинувачувати духівництво в усіх смертних гріхах. Щоразу, коли він випалював чергове звинувачення, то звертався до духовних чад старця, які сиділи позаду, зі словами: «Чи це неправда? Що ви на це скажете?» Проте вони, заради послуху, сиділи мовчки. Коли таксист зрозумів, що йому не збираються відповідати, то він звернувся до отця Порфирія і запитав: «Що скажеш, папаша? Те, що пишуть в газетах, - все правда, чи не так?» Старець відповів: «Синку, я тобі розповім коротку історію. Я розкажу її тільки один раз, тобі не доведеться слухати її двічі. Жив один чоловік, в одному місці (він назвав це місце), у якого був старий сусід, котрий володів великою ділянкою землі. Однієї ночі він вбив сусіда і закопав його у землю. Потім, користуючись фальшивими документами, він заволодів землею сусіда і продав її. І знаєш, що він купив за ті гроші? Він купив таксі». Тільки-но таксист почув цю історію, він увесь затрусився, потім звернув на узбіччя і закричав: «Мовчи, отче! Тільки ти і я знаємо про це!» «Бог теж знає про це, - відповів отець Порфирій, - Він сказав мені, щоб я передав це тобі. Дивись, покайся і виправ своє життя». Старець Порфирій і після смерті живий у Бога
Коли отець Порфирій відійшов до Господа, один з його духовних чад знаходився на роботі в іншому місті і не знав про смерть старця. Після повернення в Афіни у чоловіка виникли певні сімейні проблеми, і він вирішив зателефонувати до отця Порфирія за порадою. Він узяв телефон, набрав номер і почув на іншому кінці голос старця. Він привітав старця, попросив благословення і почав викладами йому свої потреби. Старець вислухав його, дав йому цінну пораду. Зрадівши, духовний син сказав: «Я скоро зайду до вас, як тільки звільнюсь», на що отець Порфирій відповів: «Не телефонуй до мене знову, бо я вже помер».
Проте Бог не є Бог мертвих, але Бог живих, і ми віримо й знаємо, що старець Порфирій живий у Бога і чує наші молитви і має дерзновення просити за нас грішних перед престолом Божим.
Переклад українською: Оля Титова, Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
