Шостий Вселенський Собор своїм 80-им правилом схвалив слідуюче: «Якщо хтось на протязі трьох тижнів не прийде до церкви, не маючи до цього ніякої перешкоди, то клирик нехай буде виключений з клиру, а мирянин нехай буде позбавлений церковного єднання». Отож яка сувора заповідь святої матері нашої Церкви. Це не голос одного якого-небудь учителя Церкви, це голос Вселенського Собору, і отож власне слово самої Церкви Божої. Якщо наша мати — Церква вважає за потрібне для нашого спасіння таке суворе правило, то це означає, що церковна молитва без порівняння більш важніша, ніж домашня. І це є дійсно так. Св. Іоанн Золотоустий говорить, що одне «Господи, помилуй», сказане в церкві з усіма віруючими, варте сто земних поклонів домашніх. Чому ж це так? А це тому, що Сам Христос сказав: «де двоє чи троє в ім’я Моє зібрані, — там Я серед них» (Матф., 18:20).
«Молитися, — говорять, — ми можемо дома». — «Сам себе обманюєш ти», — говорить Золотоустий. Певно, вдома молитися можна, але домашня молитва не буде така важна, як церковна, де підноситься до Бога єдиносущний голос. Не так скоро ти будеш почутий Владикою в своїх домашніх молитвах, як в молитвах Церкви; бо тут — єдиносущність, єднання любові, молитви священиків. Для того священики м служать Служби Божі, щоб молитви віруючих єдналися з сильнішими молитвами священиків і так дійшли до Господа. Така молитва має далеко більшу силу, ніж молитва домашня.
Звідки ми це знаємо? Св. ап. Павло говорить: «Що від смерті такої нам визволив і визволяє, на Якого й надіємось, що й ще визволить Він, як поможете разом і ви молитвою за нас» (2 Кор., 1, 10—11). Таким же чином і Петро визволився з в’язниці, бо Церква єдинодушно молилася Богові за нього. (Дії Апос, 12:5). Якщо церковна молитва була корисна для Петра, то чому ми з недовір’ям ставимось до її сили?
«Бажаючи заспокоїти гнів земного владики, ви всі приходите з дітьми й жінками, — говорять св. Отці; а для того, щоб умилостивити Царя Небесного і стати вільними від гніву Його, не одного і не сто, а всіх грішників у всій вселенній, і ви сидите спокійно і не сходитесь, щоб Бог улегшив вашим однодушним голосом гнів Свій і їх визволив від мук і вам простив гріхи. Як же ви можете надіятись, після цього, на спасіння? В цей час, не тільки люди возносять цей спільний голос, але і Ангели припадають до Владики й Архангели моляться» (слова свв. Отців Церкви).
Треба признатися, що ті, котрі не відчувають храму, з причини молитви домашньої, то вони або не дбають про молитви, або зовсім не розуміють спасенної сили церковної молитви. В молитвах і славослов’ях Церкви дише благодать Пророків, Апостолів, Святих, в них наче Сам Дух Святий допомагає нам у, наших немочах — заступається за нас невимовними зітханнями (Рим., 8:26).
Церковна молитва є більш важніша від домашньої і тому, що вона підноситься від цілого собору людей, де може бути багато чистих молитов, від покірливих сердець, які приносяться до Бога, котрі Він приймає, як кадило благовонне, між котрими і наші молитви, хоч і немічні, приймаються. Не забуваймо, що в Церкві моляться разом з нами і небесні наші заступники, святі Божі.
Тому дуже важним для кожного віруючого є бути на кожнім богослужінні на котре і з неба приходять молитвенники.
«Молитися, — говорять, — ми можемо дома». — «Сам себе обманюєш ти», — говорить Золотоустий. Певно, вдома молитися можна, але домашня молитва не буде така важна, як церковна, де підноситься до Бога єдиносущний голос. Не так скоро ти будеш почутий Владикою в своїх домашніх молитвах, як в молитвах Церкви; бо тут — єдиносущність, єднання любові, молитви священиків. Для того священики м служать Служби Божі, щоб молитви віруючих єдналися з сильнішими молитвами священиків і так дійшли до Господа. Така молитва має далеко більшу силу, ніж молитва домашня.
Звідки ми це знаємо? Св. ап. Павло говорить: «Що від смерті такої нам визволив і визволяє, на Якого й надіємось, що й ще визволить Він, як поможете разом і ви молитвою за нас» (2 Кор., 1, 10—11). Таким же чином і Петро визволився з в’язниці, бо Церква єдинодушно молилася Богові за нього. (Дії Апос, 12:5). Якщо церковна молитва була корисна для Петра, то чому ми з недовір’ям ставимось до її сили?
«Бажаючи заспокоїти гнів земного владики, ви всі приходите з дітьми й жінками, — говорять св. Отці; а для того, щоб умилостивити Царя Небесного і стати вільними від гніву Його, не одного і не сто, а всіх грішників у всій вселенній, і ви сидите спокійно і не сходитесь, щоб Бог улегшив вашим однодушним голосом гнів Свій і їх визволив від мук і вам простив гріхи. Як же ви можете надіятись, після цього, на спасіння? В цей час, не тільки люди возносять цей спільний голос, але і Ангели припадають до Владики й Архангели моляться» (слова свв. Отців Церкви).
Треба признатися, що ті, котрі не відчувають храму, з причини молитви домашньої, то вони або не дбають про молитви, або зовсім не розуміють спасенної сили церковної молитви. В молитвах і славослов’ях Церкви дише благодать Пророків, Апостолів, Святих, в них наче Сам Дух Святий допомагає нам у, наших немочах — заступається за нас невимовними зітханнями (Рим., 8:26).
Церковна молитва є більш важніша від домашньої і тому, що вона підноситься від цілого собору людей, де може бути багато чистих молитов, від покірливих сердець, які приносяться до Бога, котрі Він приймає, як кадило благовонне, між котрими і наші молитви, хоч і немічні, приймаються. Не забуваймо, що в Церкві моляться разом з нами і небесні наші заступники, святі Божі.
Тому дуже важним для кожного віруючого є бути на кожнім богослужінні на котре і з неба приходять молитвенники.
