Ми живемо у часі, а часове все змінюване – "все тече, все змінюється". Коли ж світ закінчить своє тимчасове існування (при другому пришесті Спасителя), то зміниться і стане вічним. Буде "нове небо (твердь) і нова земля" (Див.: Іс. 65, 17; 66, 22. 2 Пет. 3, 13.Апок. 21, 1).
Живучи в умовах часу, нам важко уявити вічність. Але все ж якоюсь мірою ми можемо собі її уявити (наука – філософія).
Отже, вічність незмінювана, вона поза часом. Бог – Пресвята Тройця – вічний і незмінюваний, тому ніколи Отець не був без Сина і без Духа Святого.
Святі отці і вчителі Церкви роз'яснюють, що Отець завжди був разом із Сином, від Нього народженим, бо без Сина не міг би називатися Отцем. Якби Бог Отець існував коли-небудь, не маючи Сина, а потім зробився б Отцем, не бувши раніше Отцем, це означало б, що Бог піддався зміні, із ненародженого став би народженим, але така думка гірша за будь-яке богохульство, бо Бог вічний і незмінюваний. У Символі віри так і сказано: "Що від Отця народився перше всіх віків", це означає: до існування нашого часу, тобто вічно.
Св. Іоан Дамаскин тлумачить: "Коли ми кажемо, що Він (Син Божий) народжений перше всіх віків, то цим показуємо, що Його народження не в часі і безначальне, бо не з небуття приведений в буття Син Божий, сяйво слави й образ іпостасі Отчої, жива премудрість і сила; іпостасне Слово, істотний, досконалий і живий образ невидимого Бога, але завжди був з Отцем і в Отцеві, і народжений від Нього вічно і безпочатково".
Поняття ж "народження", як цілком незалежне відокремлення від народженого, буває тільки у матеріальному світі, бо матерія тимчасова й обмежена. Дух же нічим не обмежений і не підлягає матеріальним законам. Таким чином, поняття фізичного, природного, матеріального народження зовсім не може застосовуватися до духовного народження. Тому Вселенські Собори сутністю Божественного народження Сина від Отця утвердили слова Символу віри: "Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем...", тобто Син Божий за Своєю сутністю цілком однаковий з Богом Отцем, Він завжди – вічно народжується, як "Світло від Світла", безпристрасно, не за законами матеріального світу. Цю найбільшу Божественну істину, поки ми живемо в поняттях матеріального світу, повністю збагнути не можемо, тому Троїчність Бога й іменується "Таємницею Пресвятої Тройці".
Але все ж певне поняття чи, вірніше сказати, певну подобу поняття для роз'яснення Таємниці Пресвятої Тройці дають святі отці. Св. Іоан Дамаскин каже: "Як вогонь і світло, що походить від нього, існують разом, – не перше буває вогонь, а потім уже світло, але вогонь і світло разом, – і як світло завжди народжується від вогню і завжди в ньому перебуває і зовсім від нього не відокремлюється, так народжується і Син від Отця, ніяк не відокремлюючись від Нього".
Таку ж подобу ми можемо бачити і в сонячному промені, який, знаходячись на землі і здійснюючи свою живлющу дію, ніколи не відокремлюється чи, як ми кажемо, не відривається від Сонця. При такому поясненні зрозумілими стають слова Євангелія: "Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця (знаходиться в істоті Бога Отця), Він явив (Себе на землі людям)" (Ін 1, 18).
Святий євангеліст Іоан називає Єдинородного Сина Божого Ісуса Христа – Словом: "Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог" (Ін 1, 1). Найменування Другого Лиця Пресвятої Тройці – Сина Божого – відкрито з небес ап. Іоану (Див.: Апок. 19, 11, 13) і частково було відомо в Старому Завіті (Див.: Пс. 32, 6; Прем.18, 15).
Святі отці пояснюють: "Як розум, що народжує слово, народжує без недуги, не розділяється, не виснажується і не піддається чомусь, що буває у тілах, так і божественне народження безстрасне, невимовне, незбагненне і не підлягає діленню".
"Як слово, – каже архиєпископ Інокентій, – є точне висловлення думки, не відокремлюючись від неї і не зливаючись з нею, так і Слово було у Бога як істинний і точний Образ Його Істоти, нероздільно і незлитно завжди існує з Ним. Слово Боже не було явищем або властивістю – силою Бога, але Сам Бог, Друге Лице Святої Тройці".
ЗАКОН БОЖИЙ
Живучи в умовах часу, нам важко уявити вічність. Але все ж якоюсь мірою ми можемо собі її уявити (наука – філософія).
Отже, вічність незмінювана, вона поза часом. Бог – Пресвята Тройця – вічний і незмінюваний, тому ніколи Отець не був без Сина і без Духа Святого.
Святі отці і вчителі Церкви роз'яснюють, що Отець завжди був разом із Сином, від Нього народженим, бо без Сина не міг би називатися Отцем. Якби Бог Отець існував коли-небудь, не маючи Сина, а потім зробився б Отцем, не бувши раніше Отцем, це означало б, що Бог піддався зміні, із ненародженого став би народженим, але така думка гірша за будь-яке богохульство, бо Бог вічний і незмінюваний. У Символі віри так і сказано: "Що від Отця народився перше всіх віків", це означає: до існування нашого часу, тобто вічно.
Св. Іоан Дамаскин тлумачить: "Коли ми кажемо, що Він (Син Божий) народжений перше всіх віків, то цим показуємо, що Його народження не в часі і безначальне, бо не з небуття приведений в буття Син Божий, сяйво слави й образ іпостасі Отчої, жива премудрість і сила; іпостасне Слово, істотний, досконалий і живий образ невидимого Бога, але завжди був з Отцем і в Отцеві, і народжений від Нього вічно і безпочатково".
Поняття ж "народження", як цілком незалежне відокремлення від народженого, буває тільки у матеріальному світі, бо матерія тимчасова й обмежена. Дух же нічим не обмежений і не підлягає матеріальним законам. Таким чином, поняття фізичного, природного, матеріального народження зовсім не може застосовуватися до духовного народження. Тому Вселенські Собори сутністю Божественного народження Сина від Отця утвердили слова Символу віри: "Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем...", тобто Син Божий за Своєю сутністю цілком однаковий з Богом Отцем, Він завжди – вічно народжується, як "Світло від Світла", безпристрасно, не за законами матеріального світу. Цю найбільшу Божественну істину, поки ми живемо в поняттях матеріального світу, повністю збагнути не можемо, тому Троїчність Бога й іменується "Таємницею Пресвятої Тройці".
Але все ж певне поняття чи, вірніше сказати, певну подобу поняття для роз'яснення Таємниці Пресвятої Тройці дають святі отці. Св. Іоан Дамаскин каже: "Як вогонь і світло, що походить від нього, існують разом, – не перше буває вогонь, а потім уже світло, але вогонь і світло разом, – і як світло завжди народжується від вогню і завжди в ньому перебуває і зовсім від нього не відокремлюється, так народжується і Син від Отця, ніяк не відокремлюючись від Нього".
Таку ж подобу ми можемо бачити і в сонячному промені, який, знаходячись на землі і здійснюючи свою живлющу дію, ніколи не відокремлюється чи, як ми кажемо, не відривається від Сонця. При такому поясненні зрозумілими стають слова Євангелія: "Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця (знаходиться в істоті Бога Отця), Він явив (Себе на землі людям)" (Ін 1, 18).
Святий євангеліст Іоан називає Єдинородного Сина Божого Ісуса Христа – Словом: "Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог" (Ін 1, 1). Найменування Другого Лиця Пресвятої Тройці – Сина Божого – відкрито з небес ап. Іоану (Див.: Апок. 19, 11, 13) і частково було відомо в Старому Завіті (Див.: Пс. 32, 6; Прем.18, 15).
Святі отці пояснюють: "Як розум, що народжує слово, народжує без недуги, не розділяється, не виснажується і не піддається чомусь, що буває у тілах, так і божественне народження безстрасне, невимовне, незбагненне і не підлягає діленню".
"Як слово, – каже архиєпископ Інокентій, – є точне висловлення думки, не відокремлюючись від неї і не зливаючись з нею, так і Слово було у Бога як істинний і точний Образ Його Істоти, нероздільно і незлитно завжди існує з Ним. Слово Боже не було явищем або властивістю – силою Бога, але Сам Бог, Друге Лице Святої Тройці".
ЗАКОН БОЖИЙ
